Степан Шульга "Гоцул" - територіальний референт сторінка 3

   Коли він став зрілим юнаком і пішов на студії, в скорому часі міг переконливо оцінити те, що в дитинстві так не любив. З ним вчилися юнаки із села і робітничого середовища, а їх студійне братство не сприймало близько і відчужувалися, Він спитав якось хлопців, чому вони так поводяться, йому відповіли, що ці юнаки не виховані. Слово "виховані" в розумінні товаришів мало значно ширше значення, ніж значення побутової етики. В це слово вони вкладали весь комплекс морально-етичних норм щось на зразок Господнього, що є на небі: "Так-так, ні-ні". Все недозволене моральною і етичною нормою не сміло допускатися до думки людської, а тим більше до полеміки і абстрагування, в якій мірі це можна собі дозволити.
   Тут, в тюрмі, він в повній мірі міг оцінити ту титанічну працю батьків, рідних, вчителів і професорів по вихованню в молоді душевних і моральних вартостей, які сталили і викристалізовували характер людини. Щасливий тут був той, хто мав виховану в собі стійкість і принципово міг сказати злу - ні! Коли він ще був на допитах в Самбірському НКВД, його допитував старший офіцер, жид, що сам стверджував. Він довго переконував його, що ідеологія українського націоналізму є помилковою навіть в питанні боротьби за встановлення Самостійної України. Що ніби то національне питання в Радянському "Союзі" вирішене повністю в демократичному дусі, і кращої дружної спільноти створити не можна. Тому він повинен визнати свою помилку перед українським народом і засудити в цьому питанні ідеологію українського націоналізму. Що такі, як він, винні в тому, що так багато жертв є серед українського народу, який послухав їх, націоналістів і виступив проти такого "світлого майбутнього". "Ми, євреї, - як він себе називав, - завжди жили із різними народами спільно і не мали націоналістичних ідеологій, не вимагали собі держави. В Радянському "Союзі" ми почуваємо себе дуже щасливими і задоволеними. Чому б вам не піти таким шляхом?" Ця пуста фразеологічна демагогія не мала якогось логічного початку чи кінця і, тим більше, якоїсь чіткої структури, бо при найменшому його запереченні та спростуванні фактів його страшенно били, боячись, щоб він їм не попсував ілюзію їхнього благоденства. Після таких "демократичних" аргументів йому пропонували написати статтю в газету, де він повинен відректися перед українським народом своїх ідеологічних помилок, засудивши всю націоналістичну ідеологію з її вождями Донцовим, Коновальцем, Бандерою, Стецьком та іншими. За це вони йому обіцяли високе військове звання, квартиру в Києві і кафедру в одному із правничо-міліцейських інститутів. В нього це викликало огиду і сміх, а з їх сторони страхітливі сатанинські лихослів'я, в яких проклинали маму, тата, кров, Бога, Україну і все сущо дороге кожній людині. Чи тяжко було йому після тяжких тортур відмовитися від таких великих принад? Звичайно, що ні. Все його єство, кожна сота його організму була підготовлена до опору і гидилася співпрацею з більшовиками. Серце було спокійне, а розум підказував, що ми вчинили добре. Інколи відчував досить великий страх.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11