Степан Шульга "Гоцул" - територіальний референт сторінка 6

   До серця і розуму кожного повстанця повинна бути донесена вартість і цінність якостей тих його друзів, що полягли на полі бою чи в катівнях ворогів.
З особливою чіткістю і якістю "Гоцул" звертав увагу на моральну стійкість, хоробрість і самопожертву, холодність темпераменту і самоопанування, витривалість. "Найцінніше у цьому комплексі є те, щоб кожний підпільник чи повстанець самовиховував і самодисциплінував себе. Ніщо і ніхто не має такої сили, як самосвідомість, свідомість і воля кожної людини зокрема, бо тоді найімовірно сильна політична, військова чи якась інша спільнота, - говорив він. - Все навчання, виховання, сприймання із самовихованням і самовдосконаленням не повинно бути поверховим, артистично-сценічним, байдужо-холодним, а глибоко розумом і серцем сприйняте, сперте на наші національно-релігійні корені. Отоді станеться диво прозріння незрячих очей наших. Тоді оживе чутливо в серці повстанця дух нашої нації взагалі і відчуття душевними очима кожного нашого національного героя зокрема. Тоді ніякі побої, стусани в спину і серце не будуть страшними. Кожен стане непохитним, бо увірує в святу ідею незалежності України. А з-поміж усіх дарувань Господніх вирізниться чистий, ласкавий, дзвінкий і водночас м'який, сказати б, інтимний голос національного духа, ведений Святим Духом, який поведе нас, - переконував він, - на національну Голгофу, кінець якому - воскресіння України".
   Настав час, коли його, звязаного, під охороною відправили у Дрогобич. Йому чомусь здалося, бо так підказував розум, що його везуть в область, в управління НКВД, де трійка прийме засуд смертного вироку, що йому гарантували слідчі. З ним відправили також і обох його охоронців: Терлецького Михайла Івановича - "Зимного", Терлецького Миколая Михайловича (оба із Лібухови) та особисту зв'язкову з села Рудавки Шклярську Ганну. Їх всіх тримали в Самборі ізольовано. В Дрогобичі знову розлучили по різних камерах. Висадили їх коло невеликого будинку - слідчо-пересильної тюрми НКВД. Ще не встигли його завести в камеру, дуже тісну, брудну і смердючу, хоч було досить холодно, де він з першого кроку відчув до себе відчуження таких же в'язнів, як він. Розгубився і не міг зрозуміти, в чому причина.
Ніхто не хотів його пустити сісти коло себе, всі відштовхували і відверталися, не давали до себе дотулитися, а він змерзав від холоду. Деяким в'язням час від часу передавали передачі з харчами. Коли він просив чогось їстівного, вони на нього просто визвірювалися і називали сексотою. Тепер він зрозумів, у чому річ. Ще десь задовго до прибуття в Дрогобич енкаведистські специ підготували "доброго" провокатора, який якимось чином підготував у камері серед в'язнів думку, що до них поселяють великого провокатора. І він кілька днів був "провокатором". А це було його чи не найтяжче покарання.
 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11