Степан Шульга "Гоцул" - територіальний референт сторінка 8

Адресат зрозумів все і через якийсь проміжок часу перестукав у сусідню камеру, дякуючи за передачу і теплоту сердець. Через кілька днів, "коли нас виводили на подвір'я", - каже Марія, - він спитав: "Хто така Гунько Марія?" На неї показали. Він обережно підійшов до неї і дуже тихо сказав, що він є Степан Шульга зі Львова. Вже забула і не пам'ятає, як він їй сказав, що він ніби жив із батьком, чи то батько походить із Жовкви. За достовірність цього вона не ручається. Все змив час у пам'яті. Тоді ж він спитав її:
- Звідки Ви родом?
- Із села Городовичі.
- Маю до Вас велику просьбу. Із Городович походила родом Біла Марія. Ви знали її?
- Так. Вона трохи молодша за мене. Працювала вчителькою в селі Велика Сушиця.
- То ж там, у Великій Сушиці, на її квартирі, я залишив свій кожух. Просіть, щоб мені якось передали, бо замерзаю.
- Я постараюся, друже "Гоцул".
   При першій же зустрічі із мамою у тюрмі Гунько передала мамі просьбу Шульги. Мама пообіцяла, як приїде, піде до Білих і попросить, щоб хтось відвіз той кожух до Дрогобича Шульзі. Коли мама прийшла до хати, то Марійки Білої не було вдома. Мама розказала їм історію про Шульгу, хто він такий і як потрапив у Дрогобицьке НКВД. Вони запевнили, що все розкажуть Марійці, як тільки та прийде додому. Що і як вони говорили вдома, ніхто не чув і не почує, але відомо, що кожуха, якого так чекав Шульга, таки не одержав. Вже в Сибіру у табір написала мама Гунько Марії, що Біла почала працювати секретарем районного комітету комсомолу в Хирові. Чи це результат роздвоєння, розколу в роботі Білої, чи то дозвіл Організації на таку посаду, Гунько невідомо і по сьогодні. Мені, автору цих рядків, Гунько казала, що в тюрмі Шульга запевняв її, що Біла була членом ОУН і працювала підпільно. З якого часу вона стала підпільницею, Гунько не знає, хоч і була в ОУН вже в 1942 році, працювала зв'язковою і станичною села Городовичі. А з 1943 року підрайоновою активу Хирівського повіту. Також із листів від рідних вона дізналася, що Білу на роботі секретаря районного комсомолу викрили як колишню підпільницю. Вона покаялася письмово і усно перед партією, про що писала тодішня преса. Це було для них замало, вони звільнили її з роботи, виключили з партії, а через кілька місяців вона виїхала десь на простори "необъятной" і ніби вкінці 80-х років померла.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11