Окружний ОУН-УПА "Орест сторінка 11

   Збірка підпільників показала "Гриві", що кадри ще дуже слабі і гарячково почав їх організовувати. Чітко почав створювати нові і зміцнювати старі референтури. Особливою його заслугою було створення військової референтури на чолі з "Бурлаєм", референтуру розвідки на чолі з "Вогнем", референтуру ідеології на чолі з "Буйтуром". Були створені контури вишкільної референтури для виховання кадрів кущових, чотових, ройових та інших. Зміцнив і роширив референтуру фінансів і заготівлі медикаментів. Першою ластівкою його зусиль для створення військової сили революційного підпілля була боївка УНС в селі Рудавка під керівництвом командира Миколи Пукача із села Смеречина, "Бистрого". На світлині сторінка ... добре видно, що боївкарі озброєні мисливськими рушницями та пістолетами. Крайня справа коло брата "Бистрого" стоїть рідна сестра, кадрова підпільниця Катруся Пукач. Вже десь півтора року пізніше в бою з енкаведистами , щоб не потрапити живою у полон, вистрілила собі у праву скроню із пістолета. Потім створює в лісі між селами Поляна, Сливниця, Тарнавка кущ УНС під керівництвом командира Михайла Кокоця, "Горопка". В тій же місцевості у лісі "Просіч" був створений вишкіл для самозабезпечення кадрами підстаршин. Далі під його керівництвом створюється загін УНС в лісах між селом Смеречина, Лібухово, Волошиново та інших, який в скорому часі перетворився в сотню. Створена була вже у 1941 році перша чота УНС в селі Бандрів під керівництвом уродженця села Мшанець Петричкевича Якова - "Карого", яка скоро переросла в сотню. Сотня ця почала створюватися зразу ж після того, як німці відмовилися визнати Акт Самостійності 30 червня 1941 року. Сюди приходила велика частина кадрових підпільників, переслідуваних німцями, і та частина молоді, яка за перших большевиків працювала при їх владі. Силами цієї сотні повністю контролювалися такі села, як Виців, Плоске, Мшанець, Нанова, Стебник, Бандрів, Галівка, Лімна, Хащів та інші. Народ називав цей край Бандерівською республікою. В Бандрові щоденно від ранку до ночі йшов вишкіл молоді.
   Повітовий рідко коли залишав ці терени. Багато зусиль він віддавав також пропагандивній боротьбі проти "вчених мужів України" із групи А. Мельника, які засилали свої листівки на наші терени. Вони частіше групувалися на південь в лісах Турківщини і поширювали листівки "Мужі і жінки України", де закликали дати відсіч всяким спробам змарнувати у безплідній партизанській боротьбі свою кров і кров своїх дітей.
   Додому він появлявся щораз то рідше, мати часто, плачучи, питала: "Де ж ти так довго буваєш, Іване? Цілі дні і ночі тебе нема вдома. Чи, може, ти знайшов собі жінку і жиєш з нею, а нам нічого не кажеш?" Він тільки відповідав, жартуючи: "Я хочу знайти собі добру жінку, а Вам добру, роботящу невістку, а таку знайти трудно, тому так довго ходжу, шукаю". А коли в один із КВС вступив молодший брат Володимир "Чорнота" з 1923 року народження, батькам стало зовсім невесело. Батьків час від часу викликали в поліцію і жандармерію, вимагаючи сказати, де два сини. В поліції про це добре знали, бо комендант поліції і деякі поліцаї були членами ОУН. Із жандармерією, де служили поляки-фольксдойчери, та із гестапо було зовсім погано.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24