Окружний ОУН-УПА "Орест сторінка 13

   Ще коли Іван був у шостому чи сьомому класі Хирівської школи, почав помало усвідомлювати те, що чув від старших людей, які приходили до батьківської хати на вечірки. Чув тоді про козаків і гайдамаків, опришків і усусів. Але найчастіше ті слова врізалися в його пам'ять і серце через пісні. Із пісень та коротких розповідей знав, що ті козаки були десь на Дніпрі за порогами, скалами, які перетинали річище Дніпро. А як глибоко його серце полюбило їх, як мило ставало на серці при самій згадці про козаків.
   Вже будучи повітовим провідником, дуже любив співати: "... Ми гайдамаки, ми всі однакі, ми ненавидим ляшського ярма..." Гайдамаки, як і козаки, були для нього символом нескореності ворогу в боротьбі за волю України. Чув дещо і про опришків, Олексу Довбуша, знову ж таки ця приємна і млосна краса у серці появлялася найбільше, коли співали пісень, щоб "... налаштувати горло голосом сопілки....", щоб співати пісень про боротьбу, звитягу і волю народу. Все в голові і в серці вкладалося в нього із поняттям боротьби, звитяги і волі. А про бої проти Польщі в рядах Галицької Армії йому розказували багато старших людей, що воювали в Хирові та навколишніх селах. До Хирова із батьківської хати було 20 хвилин ходу, а там живі свідки - могили вояків УГА. В кожному навколишньому селі є такі могили, в селі Велика Сушиця аж дві.
   Його юначе серце знало лише невеликі фрагменти цієї великої боротьби. Він відчував у собі, як приємний поклик серця будив розум до того, аби взнати щось більше конкретного про цю боротьбу. І зворотньо він чув, як найменші зусилля думки породжували в його серці сильні почуття любові до України. Він нічого не знав про теорію нації, ідеологію, філософські теорії, доктрини та соціологічні напрямки, і потреби взнати про це він тоді не мав, бо нічого про це не чув. Він горів охотою взнати історію власного народу не фрагментально, і тільки з історії боротьби. Він хотів знати історію України, може, і не дуже грунтовно, але послідовно. Де і як взнати її? Адже в школі йшла повна полонізація, на тиждень вчили всього чотири години українською мовою: дві години української мови і дві голини релігії. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24