Окружний ОУН-УПА "Орест сторінка 18

   Знову я в дорозі до Заплатина. Після недовгих пошуків знайшов хату, а в ній вже стареньку жінку із 1912 року народження. Я спочатку розчарувався, а коли почав з нею розмовляти, все лихе відлягло від мого серця, бо оцінкою пам'яті і вмінню говорити ій можна дати 60-65 років. Вона намагалася навіть жартувати, а то вже 86 років. З кожною хвилиною в розмові з нею мій настрій все підвищувався. Я їй задав багато питань, а деякі навіть "провокаційні". Зокрема, яку горілку любив ліпше: купчу чи самогонку.
- Я їм до столу разом з їдою подавала і самогонку, але він ніколи навіть не пригубив, також ніхто із них, крім охоронців, не курив.
- Як же він ходив одягнений - в цивільному чи у військовій формі?
- Все приходив у цивільному.
- А який одяг носив: плащ, райтки, чоботи, куртку, капелюх, шапку чи ще що там?
- Кожний раз, як приходив, а приходив він часто, все по-іншому вбраний. Все чистий, випрасуваний, поголений. О, якби Ви чули, як він говорив, переконав би і коня. Часто любив говорити: "Я загину, але Україна буде вільна, і хтось із Вас буде в ній жити".
- В тому був переконаний? - питаю її.
- Видите, як сталося, я таки дожила до того часу. Як вони любили тихенько співати "Ще не вмерла Україна", а як любили синьо-жовтий прапор і тризуб. А тепер не треба ховатися, хоч і троха тяжко жити.
- А який був по характеру?
- Був дуже бистрий і як говорив, любив навіть руками так стверджувати.
- То як-то, він був добрий чоловік?

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24