Степан Шульга "Гоцул" - територіальний референт

       "Вже тут, - писав він, - в Дрогобицькому НКВД, в камерах, де велося слідство, в одиночних камерах Бригідок і, напевно, так буде в камері, де я разом із друзями по ідеї і зброї буду чекати виконання смертного вироку. Всіма силами свого розуму і почуттями серця буду робити висліди із всього того, що я бачив, пережив і знав за все своє життя. Дещо із цих вислідів я вже зумів передати друзям із інших камер і, можливо, вони якимось чином зуміють передати це на волю".
       Його розум, як йому здавалося, до самих меж можливості людини працював майже цілодобово, аналізуючи вчинки свої, найближчих, друзів по зброї і всіх найпростіших людей, які будь-коли його оточували. Ув'язував це з наукою, яку одержав перш за все в домашньому середовищі, в школі, на студіях і в чинах його ще короткого життя. Всі нашарування в серці і мозку із всіх повчань, сприймане із книжок, пізнань навколишнього середовища ніби спресувалися пластами в ньому. Із сфери релігії, національних переконань, родинних почуттів, моральності і етики, всіх цих компонентів злилися в єдину силу, якій на мові людського розуму назва - життя.
       Його страшно боліло тіло від тортур, по кілька днів йому не давали їсти, невимовна спрага в роті, горлі і всьому тілі. Він замерзав, майже роздягнений, без належного одягу, відчужений від інших в'язнів, як сексот, що енкаведисти вміли штучно, але сильно переконливо це робити. В цих умовах бувало на долі секунди до нього приходила юдина свідомість, але найменшим зусиллям своєї волі відганяв цю чорну силу. Не для засудження іншого, що не витримав всього комплексу мук, який енкаведисти робили у класичному проводженню, і не для випоминання злого ближнім і чужим. Також і не для похвали і возвеличення своєї особи, просто він хотів конче зрозуміти, чому одні люди, коли до них ледве "притулялися" енкаведисти, ламалися і сипали кожного, про кого вони допитувалися. До таких вони найчастіше застосовували тактику "пряника". Ще зовсім молодим обіцяли гроші, безплатний вступ у вищу школу і гарантований вишкіл. Трохи старшим обіцяли добру роботу і квартиру у місті, ще й безпеку від переслідувань СБ. До того, в кого бачили хоч трохи вини, застосовували тактику "батога". І, на превеликий жаль, вони знаходили юд, вербуючи їх в проводи різних рівнів. Все-таки таких було дуже мало. Більшість людей була стійкими, витривалими і відповідальними за свої вчинки.

     

    1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11