Національна ідея і українська молодьсторінка 12

   В національній програмі треба передбачити в містах Сходу та півдня України деколонізацію спілкування культурно-побутового та родинного середовища, щоб перемогти російський, а, по суті, євразійський дух. Оновлення, відродження, можна сказати воскресіння української душі, здеформованої, спустошеної, промитої совєтизованим московсько-большевицьким режимом, є головною передумовою утвердження в молоді на Україні національної ідеї. А, як бачимо, ще й сьогодні українську душу продовжують програмувати ніби українськими телеканалами, але на чужий кшталт, особливо з російською ментальністю. Каламутні, брудні потоки московсько-пітерської інформації через радіо, телебачення, газети, журнали та інше заливають нашу молодь, пропонуючи скрізь і всюди євроросійське варварство.
   В такій ситуації надзвичайно важко проводити християнізацію молоді, бо її навчили через різні середники встидатися християнської моралі, духовної досконалости та сили, яку можна одержати, повернувши лице до Отця Небесного. Молодь треба навчити розвинути в собі вольову стійкість через поклик до величної ідеї і перспективи майбутнього в лоні Нації і Отця Небесного. Вольова стійкість розвине в них опірність проти антихристиянських і антинаціональних експансій. Зародити в молоді глибоке розуміння сенсу нації через прагнення до Богопізнання. Спочатку для націоналіста, а потім для кожного громадянина, включаючи молодь і дітей, вести шляхами віднайдення шляхів і слідів вічного у національній ідеї, найвищої любові в правді Божій, що не тільки оздоровить націю морально, але й зцементує внутрішньо. Чи не про націю та національну ідею в Євангелії пишеться: "І немає більшої тієї любові, як хто покладе життя своє за друзів своїх".
   Виходячи із цього твердження Євангелії, національна ідея органічно зливається з християнством в духовних національних глибинах особи, де Дух Божий, зсилаючи ласку на дух людський, засіває, розгортає глибинно персоналізований Свій Задум щодо нації загалом. За задумом Господнім людина є вища, як нація, тому вирішальним виміром національної ідеї є не особа в нації, а нація в особі, бо тільки від кожного з нас Бог приймає моління за увесь нарід.
   Отже, національна ідея є не лише ідеєю нації та держави, але також і ідеєю особи. Знеосіблені не носять в собі цілісного національного світу, опиняються практично поза українським буттям. Всі зв'ягільські, бродські, суркіси, гриньови, фокіни ніби "належать" до нації, але чи належить їм нація? Ми невід'ємні від того, що творимо. А втілена національна ідея в свою чергу добудовує нас. Чи творили вони колись нашу національну ідею? Ніколи. Вони її хіба для власної вигоди і потреб споживали. Вони тільки, де можуть, вилучають національно особистісне, нехтують, знівельовують його нібито на користь національно-спільних вартостей в дусі "растворенія ліца в обществе", "коммунізме" і т.д. і т.п. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13