Національна ідея і українська молодьсторінка 13

   Молодь мусить навчитися більш наступально вести експансію українства та української ідеї, бо у зворотньому випадку, зрадивши національну ідею, ми втратимо українське майбутнє. Національна ідея вносить, структурує, вибудовує наш внутрішній духовний світ, а зденаціоналізована особа або внутрішньо роздвоєна по суті виносить себе поза національне життя.
   Молодь не повинна також шукати національну соборність по горизонталі, бо що український націонал може мати спільного з большевицьким "коллєктівізмом" або із загальноросійською "растворімостью ліца в обществе". Ми повинні себе шукати в сильних ідеалах, глибинних вартостях та спільності цілі.
На вищезгаданих сторінках про велич і могутність наших прапредків йдеться не про возвеличення їх мілітарної сили та завоювань півсвіту, а про їх силу духа, високий інтелект винахідників, вміння об'єднатися навколо волі вождів та інше. Щоб молодь навчалася, поціновуючи вартості предків, використала їх, як злетну доріжку літак або розбігову доріжку скакун для осягнення високої національної ідеї по створенню УССД та її найвищої матеріальної і духовної культури. Та не дай Бог, щоб молодь замість створення ідеалістичного пафосу не занурилася, вросла, влипла у минуле і на споминах штучно концентрувала міфотворчі фанатизми.
   Краще було б для нас, щоб дух предків повертався до нас з Єгипту, Месопотамії, Палестини, Малої Азії, Середнього Сходу, Індії та Західної Європи, нічого не беручи чужого, але не залишаючи і свого. Хоча й це виглядає досить містично, але в цьому є багато реального. Бог створив людину по образу і подобію Своєму, вдихнув у нас Свій безсмертний Дух, то ж і дух предків, і наш також вічний. Але дух предків блукає по світах, нудить буттям, а зайти в наше тіло не може, бо наш світ душі і духа закритий нашою волею, яка самозрікається, відчужується від свого, виконуючи волю і повеління чужого духа, духа засилля і поневолення. Подивімося навколо себе і побачимо повсюдно, як сучасна молодь вбирає, як суха губка, все з "чужого поля". Чому большевизм найбільше боявся в нашій людині національних почуттів і переконань та віри в Бога? Хто твердо тримався української мови, звичаїв, побутових предметів, що носили ознаку українства, того переслідували, за ним постійно наглядали і намагалися знищити "бандеровскій дух". В яку сатанинську лють кидали їх синьо-жовті кольори. Бо їхні філософи розуміли, що в українському побутовому середовищі, у мережі всесторонніх стосунків між собою, мові, культурі, релігії, перш за все, і т.д. є закодована структура української життєдіяльности. Наш самостійний внутрішній світ, наше українське бачення, українська оцінка світу є сутністю ядра нації як задум Божий, чин Його рук. Тож вольове, емоційне бажання повернути нами до нас дух аріїв, сколотів, сумерів, хетитів, гіксосів чи не є глибинним, повнішим, всеохоплюючим зустрічним рухом один до одного, щоб у збірності, єдності духа і душі наблизити земне до небесного для благословлення Божого. Бо в цьому сенсі небесне є також і наше внутрішнє небо національного духа в тім найглибшім пласті, що торкається Бога. І тому в нас немає більш високого історичного призначяення, як повернутися обличчям до Бога, а все інше "додасться нам". Бо це все є поки-що для нас таємне, скрите. Інтерпретуючи вислів Євангелія, можна стверджувати: "все скрите стане явним, все невідоме стане відомим". 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13