Одіссея повстанця "Сурми" сторінка 3

   Новий завойовник знову перетворював нас на іберменшів і, тому, щоб мати хоч якусь перспективу в майбутньому, батько радить синові поступити вчитися у гімназію. Разом із колегою Іванейком Романом із Посади Теофіл в 1941 році поступає вчитися в Ярославську гімназію. Всі, майже без винятку, гімназії в Галичині були кузнями революційної молоді, бо в гімназіях діяли підпільні організації ОУН серед професури та студентства. Знову ріст національного руху на основі національної ідеї запанував над молоддю. Навчання йшло нормально і досить успішно. Але погіршення становища німецького війська на фронті, початок його відступу, погіршення економічного становища привело до того, що хлопці переводяться з Ярославської гімназії в Перемиську хімічну школу, яку закінчили в 1943 році лаборантами-техніками. Після закінчення школи в листопаді 1943 року його насильно забирають у "Baudienst", а згодом переводять на службу в місто Добромиль для охорони тартаку. Серед хлопців Баудінсту німці час від часу проводили початкове військове навчання та контрольні стрільні, де Теофіл проявив себе з доброї сторони. Керівництво Баудінсту висилає його на військовий вишкіл у внутрішні райони Польщі. Як політично свідомий юнак він не хоче зв'язувати свою долю з німцями і тим більше, що в той час серед народу ходили чутки, що на теренах нашого краю діють вже значні відділи Української Національної Самооборони (УНС). Тому, коли разом з іншими хлопцями поїздом їх відправили на навчання, скаче із поїзду і втікає. Вже через кільканадцять хвилин це усвідомлює, що вже є на нелегальному становищі. Також розуміє, що за його втечу за кілька десятків хвилин буде знати поліція, гестапо, жандармерія. Жартувати з ними не доводиться, і тому манівцями потоками, полями, луками і лісом добирається із Добромиля в Хирів. До хати із зрозумілих причин також не йде, а переночовує в Хирові, в хаті Савчака, що жив за мостом в напрямку на село Стар'яву. Звідти також добирається в Стар'яву до родини Боднарів. Тут скривається, а двоюрідна сестра Маруся Боднар зв'язує його з підпіллям села Росохи і відправляє його туди через зв'язкового. Син господині, де скривався Теофіл, був станичним села, а в селі діяла клітина ОУН та загін самооборони, який входив у територіальний СКВ. Як йому здалося, згаданий загін видався йому досить недосконало організований, і тому вирішив повертатися в свою місцевість. Терлецький Михайло, якого в селі називали Білащин Міхеньо, знову відвіз його в Стар'яву до Боднарів, а Маруся тільки відомими їй стежками відвела на Посаду. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30