Одіссея повстанця "Сурми" сторінка 6

   "На шляху руху нашого відділу", - говорить "Сурма", - "в лісах і селах було багато російських партизанів і парашутистів, які нападали на селан, забирали худобу, зерно, харчі і взагалі все, що потрапляло їм в руки . Застосовували до селян найжорстокіший терор, бо селяни не хотіли з ними співпрацювати і допомагати. Їм дуже активно допомагали поляки, винюхуючи, де є українські повстанці і хто з ними співпрацює, доносили до большевиків або самі розправлялися з нашими людьми".
   Західна Лемківщина швидко наповнювалася повстанцями, що йшли, в основному, двома потоками: із Перемишльщини, де приходили майже повністю сформовані сотні, та із описаних вище місцевостей, через Хирів, села Старого Самбора та Устріцького району. З них сформувалися нові сотні, або поповнювали вже сформовані. В літературі про формування війська УПА на Лемківщині багато і досконало описується про ті відділи, що прибували сюди з Перемишльщини. А про потік повстанців, які рухалися вище згаданими шляхами, написано дуже мало або зовсім нічого. Наведу тільки кілька прикладів. Перш за все вже згаданий відділ "Сагайдачного". В своїх спогадах Кизима-Липецька із Хирова - повітова жіночої сітки Хирівського повіту ОУН-УПА, описує про великий відділ повстанців, в якому була й вона, рухався із Сприні на Недільну, Лужок, Плоске, Галівну, Бандрів, а далі на Лютовисько і за Сян. Вони влилися в курінь "Рена" і брали участь в Карпатському рейді "Рена". Сотня "Кармелюка", повністю сформована із повстанців Стрілківщини, Старосамбірщини і Хирівщини, рухалася тими ж шляхами на Лемківщину. В селі Лібухова автору цих рядків розповідали сестра і брат Терлецька-Нанівська Марія, Терлецький Ярослав та інші про те, як вкінці літа чи то на початку осені 1944 року лісами понад селами Стрільбичі, Біличі і Лібухову рухався великий повстанський загін з волині на конях, фірами і пішо з великим обозом і військовою технікою. Вони були атаковані в горішньому кінці села большевицькими літаками "кукурудзяниками" . Були і жертви, похоронені в Лібухові. Потім цей загін пішов на села Росохи, Нанову, Рудавку, Смільницю, а далі на Лісковате і на терени Лемківщини. Іван Дмитрук в книжці "Записки українського повстанця в лісах Лемківщини", Львів, "Червона калина", 1992 р., стор. 7 пише: "В селі, має на увазі Арламів і Ямну Горішню, рух не вгавав ні вдень, ні вночі. Постійно прибували менші й більші, краще і гірше озброєні групи, що, покрутившись по селу, знову кудись відходили. Це були частини УПА. Тим часом до Ямни Горішньої прибувало з усіх сторін усе більше і більше охочих до УПА, і за два дні нас було понад сто." Там же також згадується про відділ чорноліських повстанців, які разом перейшли на Лемківщину на вишкіл. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30