Одіссея повстанця "Сурми" сторінка 14

   За рішенням "Рена", а для них це був авторитет і сила, "Сурму" спрямували у розпорядження місцевого кущового "Горопка". З "Горопком" - Кокоць Михайло із села Поляна Хирівська, вони були добре знайомі. Коли ще тільки почала формуватися Українська Національна Самооборона, бо в той час ще ніхто не називав повстанців УПА, "Горопко" знав, що Зубальський Теофіл, якого друзі звали Філько, закінчив Перемиську хімічну школу і вчився в Ярославській гімназії, наблизив його до себе. Теофіл постійно, за даними "Горопка", писав йому звіти, які спрямовувалися до теренового керівництва повстанцями. То ж "Горопко" зустрів його не тільки як повстанського друга, але й близького знайомого. Після досить довгої розмови друг "Сурма" був спрямований до боївки "Запорожця", "Богдана". "Запорожець" був його дальшим сусідом, і він його добре знав, якщо так можна виразитися, бо він був все-таки старший від нього на десять років. Коли "Сурма" свою повстанську одісею починав, "Богдан" був вже добре обстріляним бойовиком. А до того був комендантом поліції в селі Міженець і в місті Бірчі за Перемишлем. В перші ж дні після звернення Крайового Проводу до всіх тих, хто служив у німецькій адміністрації, після події 30 червня 1941 року, пішов у повстанці: "Ми обидва родилися на Посаді, - говорить "Сурма",- яка мала статус села, а пізніше стала вулицею Хирова. В боївці були повстанці із Хирова, Посади і Великої Сушиці."
   "Починаючи із весни 1944 року, коли я пішов на нелегальне становище,- говорить Теофіл,- а потім в повстанський рейдуючий курінь "Рена", до кінця літа я був між "чужими" людьми, це дуже умовно, бо не можна вважати людей Стар'яви, Росіх, Нанови, Грозьова, Галівки, та й навіть Сколівщини, Стрийщини чи Сяноччини чужими. А з приходом на свої терени всі села Тарнавка, Поляна, Сливниця, Березів, Городовичі, Вовча, П'ятниця, прізвища людей та імена були мені знайомі. В такій ситуації кожен повстанець добре орієнтується і стає більш мобільний, дієвий, бо знає кожний потік, потічок, зарості корчів, невеликі ліски і так далі. Швидше відв'язується від погоні енкаведистів, конспірується. Москалі дуже мало уваги звертали на маленькі ліски, невеликі зарості корчів і майже одинокі корчі, де легко можна було скриватися по кілька діб. Саме в таких умовах діяла боївка "Запорожця", якого ми бідьше звали "Богданом",- продовжив "Сурма". 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30