Одіссея повстанця "Сурми" сторінка 15

   З приходом до боївки "Сурма" застав там чотири повстанці: Іванейко Михайло - "Богдан" з 1912 року, Іванейко Володимир, його рідний брат - "Яструб" з 1924 року, Єдлінський Михайло - "Ярема" з 1921 року, Горун Ганна - "Надя" з 1927 року та він - Зубальський Теофіл - "Сурма", "Калинич" з 1924 року. Всі хлопці були йому знайомі, а дівчини він не знав. При першій же нагоді почав розпитувати друзів, хто то така. Хлопці відповіли, що й самі добре не знають, бо тільки кілька днів тому прийшла до них і є родом із села Велика Сушиця. "Надя" була дуже миловидною, якщо не красунею. Мала унікальну косу, яка звисала до половини литок, пухнаста, яка вимагала великого догляду, але й була її великою красою. "Надя" була відкрита, товариська. "Нам, хлопцям, вихованих вдома, в Просвіті, школі на високих моральних традиціях,- зауважує Теофіл,- не треба було позичати ввічливості, скромності і навіть запобігливості в стосунках до "Наді". З нею ми завжди були стримані, ввічливі і намагалися їй в усьому догодити. Хтось із хлопців дістав десь новеньку англійську шинелю, яку перешили на неї. В новенькій шинелі, з тоненької шерсті, мазепинці та гарних чоботях "Надя" була дуже і дуже елегантною, привабливою. Коли наблизилася зима із холодними вітрами, дощем, сніжницею та досить сильними приморозками, всі ми вмовляли її спробувати будь-яким шляхом легалізувати себе. Після таких розмов вона починала на нас гніватися і дорікати, що ми їй не довіряємо і намагаємося її позбутися. Після цього ми припинили будь-які розмови на цю тему".
   З Проводу чи то з інших керівних структур прийшло зарядження копати криївку і готуватися до зими. Вибравши зручне місце, друзі почали копати бункер десь приблизно 2,5 на 2,5 метри. "Хлопці копали, а я возив глину тачкою досить далеко від цього місця в глибокий потік,- згадує "Сурма". Робота просувалася досить швидко. "Богдан", якого ми беззаперечно слухали, корилися і довір'яли, бо він був не тільки старший за віком, але й положенням серед повстанців, договорився на Посаді за дошки, які вибраний ним чоловік полем привіз до лісу до визначеного місця, де мала бути криївка. Як чоловік від'їхав на безпечну віддаль, дошки поносили на місце криївки, а там вже були заготовлені інші матеріали. Із соснових бельків та дощок зробили досить міцне перекриття, віко. Все засипали глиною і добре замаскували дернаком, корчами, малими деревцями. Зробили драбину. Маскувальні роботи зробили з скурпульозною точністю. Головні роботи проводили тільки при ясному місяці. В криївці зробили досить міцні ліжка - нари для спання та інші край необхідні предмети побутового життя. І так "гріб" для живих був зроблений, а тепер залишилося чекати, коли вже ніяк на поверхні не можна буде жити".
   Від початку нелегального становища "Сурма" до глибокої осені 1946 року практично не знав умов життя в бункрі-криївці. В курені "Рена" в постійних рейдах-походах часто-густо і по кілька десятків кілометрів на добу, і це в більшості ночами, мандрували від села до села, а то й від міста до міста. Часто такі рейди проходили в слотливу погоду, буревії, снігопади. Валилися з ніг виснажені від недоїдання та безсоння. Ноги, втомлені від довгої дороги по бездоріжжю в потоках і горах, далі не хотіли їх слухати, а вони по шнурочку, заспівавши пісню, ставали знову бадьорі і йшли до зазначеної мети. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30