Одіссея повстанця "Сурми" сторінка 17

   Приморозки перейшли у сталі морози, снігова пороша почала щораз сильніше вкривати землю сніговою ковдрою, повстанці все частіше почали задумуватися над переселенням їх в криївку. Як вони не відтягали той час, а таки він настав. Перше враження, за словами "Сурми", були вражаючі. Суцільний морок, темнота. Уникали думки, що знаходяться під землею. Повітря важке, сирість. Вентиляція для п'ятьох чоловік була недостатньою, а він як наймолодший, "Надя" спала під іншою стінкою, спав на найвищих нарах, де було дуже душно. З великим душевним болем відчув: "... що ліс перестав бути їхнім батьком, а нічка - матір'ю", бо життя в криївці перетворилося в суцільну ніч. Минуло багато часу, ніж друзі почали звикати до темноти, як кроти. Життя в непрохідних гущавинах здавалося їм великим комфортом.
   В такій тимчасовій, але досить відчутній душевній депресії якось "Богдан" сказав: "Друзі, як настане ніч, я поведу вас в село до нашої людини, де зможете трохи відволіктися від того становища, в якому ми є". Друзі невимовно зраділи цьому повідомленню і стали з нетерпінням чекати ночі. Коли настав відповідний час, відкрили віко і з великою охотою покинули криївку. Віко знову добре замаскували і рушили в дорогу. "Ми цю місцевість добре знали,- каже "Сурма",- зразу ж зрозуміли, що "Богдан" веде нас у село П'ятниці, або на хутір Розендорф, тепер село Рожева". Недалеко села була одинока хата під горою за поворотом. Досконало все обстеживши навколо хати, залишивши стежу із одного повстанця, повстанці зайшли до хати. Господарі дуже добре знали "Богдана" і зразу ж почалася жвава розмова. Господиня почала підігрівати вечірню страву і ще щось готувала. Хлопці, хто курив, закурили сильного бакуну, від якого закашлялися, а "Надя" готувалася помити косу і скупатися. Попоївши, на що хата була багата, хлопці в теплоті розслабилися і почали куняти. Стійку міняли щогодини. Досхочу набалакалися і віддихнули, а ночі в середині грудня дуже довгі. Коли мало братися до світанку, повстанці залишили хату щасливі і веселі, особливо радою і щасливою була "Надя", яка постійно півголосом щось говорила, що було подібне на щебетання весняної пташки.
   Коли відійшли кілька кроків від хати, друг "Яструб" витягнув багнет, одним сильним його ударом зрубав тонку берізку і потягнув за собою, замітаючи сліди, бо почав падати сніжок. Чим ближче до криївки, тим уважнішими і настороженішими ставали повстанці. Оглядали кожний корч, деревце, заглядали на кожну стежину, чи нема де слідів. Все здавалося нормальним. Коли почало чуть світати на небі, підійшли до криївки. Все на люку поправили для маскування, загладили сліди і тоді полізли в криївку. Спати ніхто не хотів, посідавши, почали ділитися враженнями про проведену ніч. Час минав швидко, а минуло може 2-3 години. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30