Одіссея повстанця "Сурми" сторінка 23

   День за днем вони й самі переконувалися, що від нього нічого не дізнаються, трохи охололи і щораз то рідше брали на допити."Богдан" також нічого не міг сказати, хоч би й хотів, бо нічого про нього не знав, а те, що знав, не мало ніякої цінності.
   З розповідей п. Теофіла відомо, що гранатою зразу ж були вбиті "Яструб", "Ярема", "Надя". Він важко поранений, а "Богдан" приглушений. Як їх витягали з криївки, відомо хіба що енкаведистам. Коли прийшов до пам'яті, то бачив, як із звіриною люттю кидали на фіру трупи вбитих і при майже кожному русі сипали добірною, грубою московською лайкою. При цьому не скупилися на грубі, тільки для москалів властиві, грубі вислови і жарти по відношенню до тіла "Наді". Нормальні люди в цілому світі з полінами дров краще обходяться. Далі "Сурма" нічого не бачив і не чув про друзів. Аж в 1992 році, коли автор цих рядків з друзями почали ексгумацію жертв терору НКВД, дізналися, де похоронені згадані повстанці. Місце похоронення їх показав чоловік, який в той час служив при міліції - Єдин Стефан.
Восени 1946 року на ріці Стрв'яж відбувся великий паводок, вода якого сильно розмила берег за будинком міліції, де енкаведисти переважно звозили трупи. В одному місці вода вирила глибоку котловину з урвищем коло трьох метрів глибини. Саме в цьому місці енкаведисти поскидали з урвища трупи. Але цього видалося їм замало, щоб познущатися з тіл, деякі спустилися в котловину, там взяли тіло "Наді", горілиць положили на намул, при цьому розтягнули руки. А трупи "Яструба" і "Яреми" положили так, що голови їх лежали на її руках, а ноги на її тілі.
   В цій же котловині було викопано ще два трупи повстанців, правда, трохи дальше і ближче до поверхні. Один скелет був опізнаний по фіксах в горішній щелепі. Ще до смерті повстанцю поламали кістки лівої руки вище ліктя. Із долоні лівої руки стирчав грубий цв'ях перпендикулярно площі долоні. Мав також переламані обидві кістки правої ноги нижче коліна та вибиту і переламану нижню щелепу. А кістки були такі червоні, якби хтось їх помалював червоною фарбою. Про останки цього повстанця згадую тут, щоб молодь, яка не жила в цих умовах, дізналася про класичну сатанинську лють московських "борцов за человеческое общество" над людьми, що взяли в руки зброю в боротьбі за волю України. Зламані обидві кістки руки і ноги, вбитий цвях у долоню, вибита і зламана щелепа - це тільки те, що було видно на кістках трупа. А як вони дівчат-зв'язківців садили голою сідницею на розпечену кухню, в щілинах дверей стискали пушки пальців, що тріскалися, пхали під нігті шпильки і голки і десятки інших жахливих тортур. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30