Одіссея повстанця "Сурми" сторінка 26

   Маючи хвилини вільного часу на постоях, друг "Сурма" часто брався за олівець, папір і намагався увіковічнити свої враження про різні сторони повстанської хвилі, що завважив. І ці листи, як захалявний щоденник у вигляді поеми, постійно носив з собою. При взятті енкаведистами криївки і його арешту листи потрапили до енкаведистів і зберігаються в його справі у Львові на вулиці Степана Бандери, 1. А вже в таборах, маючи відмінну пам'ять серця і мозку, знову відтворив це на папері.
   Ці рядки випромінюють нам любов юного серця до Краю, а кров кличе встати за правду, волю і помсту ворогу, за знищене життя дітей, молоді, батьків, дідів. Саркастично висміює большевицьку брехню, плач старих газд та кумів за панею Польщею та бабцею Австрією:

    Свідок Слави минувшини
    З вітром розмовляє,
    А внук косу несе в росу
    Тай нишком співає...
                           Т.Шевченко


  Спогад 1946 року.

Три літа минуло від того часу,
Як серце палало, як рвало душу
За правду святую, за волю встати
Кликала честь, помста і кров пролита,
Яка ще й сьогодня рікою тече,
Буриться, кипучи, і дальше пливе.
А скільки з собою вона несе сліз
Сирітських, жіночих та батьківських.
Коли згадаєш, у грудях холоне,
То знов, мов гарячим залізом, пече.
     Хоч грудь розбиває, мов терабаном,
     Вона буде плисти, вона не стане
     Доки аж сонце волі зійде,
     Слези осушить, рани зітре.
Отак-то юнацтво рвалось завзяте
У бурях шалених сонце зустріти.
Молодець прощає кохану людину,
Чоловік - жінку, на руках дитину,
Син стару матір та батька покинув,
Між круті гори, у ліси полинув.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30