Доля повстанця сторінка 5

 
Ґімназійні друзі Богдана
  В білому одязі – Богдан Долгун.

   Коли підійшов до хати, вже стемнілося. Оглянувся для впевненості і тихо постукав у двері. "Хто там?",- спитали. Він назвав своє ім'я і прізвище. Двері відкрив сам вчитель. Завів до кімнати і попросив сісти. "А далі Ви самі дасте собі раду",- сказав і пішов. В кімнаті сидів його однокласник і колега Андрій. Вони подивилися один на одного і все зрозуміли, але один в одного нічого не питали. Буквально через кільканадцять секунд до кімнати вчитель завів ще двох хлопців. Сказав, як і перший раз і пішов. "Ми всі добре знали один одного, але кожний із нас боявся промовити і слово". Через хвилину чи півтори Богдан спромігся на слово і спитав: "Що, колеги, прийшли на консультацію?" Хлопці між собою переглянулися і засміялися, як то кажуть "В кулак". В скорому часі їх закликали в іншу кімнату з заслоненими вікнами. Коло стола був прилаштований синьо-жовтий прапор, а на столі лежала мала Біблія і тризуб. А трохи дальше - присяга. В кімнату увійшов чужий чоловік і привітався: "Слава Україні!" Вони відповіли "Героям Слава!" Подав кожному руку і попросив сідати, питаючи: "Чи знаєте Присягу?" Хлопці майже хором відповіли "Так". Далі почав питати про десять пунктів Декалогу та прикмети українського націоналіста. Кожен із хлопців відповідав швидко і впевнено. По деяких питаннях виникала коротенька дискусія, яка радше була уточненням того чи іншого пункту. Хлопці були добре підготовлені і викликали в учителя і того, що приймав їх в Організацію, велике задоволення.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33