Доля повстанця сторінка 7

- Ні, Ґеню. Це все з того, що я не знаю, як з дівчатами поводитися, що казати і що робити. Це мене шахувало і я переживав",- відповів Богдан.
- Не переживай, братику, це справа часу і всього навчишся.
Ще кілька жартів, і вони розійшлися до своїх обов'язків. Ґеня пішла у садок до дітей, а Богдан - у гімназію. Щотижня, а то й частіше, в гімназію приходили агітатори зі Львова у супроводі німецьких офіцерів і вели агітаційну роботу з гімназистами. Вони перконували їх вступити у військове формування, яке називали дивізією "Галичина". Це формування, за виключенням найвищих офіцерів, повинно складатися із українців. Всі вояки Дивізії повинні проходити досить тривалий вишкіл у німецьких таборах. Обіцяли, що без згоди від представників українського народу не будуть посилати Дивізію там, де їм заманеться. Агітатори переконували гімназистів, що це практично буде перша добре озброєна і вишколена українська військова потуга, яку в потрібний час і момент можна буде використати для українських потреб.
   Деякі гімназисти почали десятками записуватися в Дивізію. "Шугай" з цього приводу вирішив зібрати друзів клітини і поговорити, порадитися. Зразу ж з кожним зустрівся і домовився про час і місце зустрічі . Вийшли за околиці міста з наплечниками, дещо взяли перекусити і напитися. Сіли на відкритій місцевості. Розклали на коц наїдки і напитки, тоді "Шугай" відкрив збірку клітини. Пояснив друзям, що причиною їх збірки є виробити наше ставлення до формування Дивізії.
- Я хочу перший висловити своє бачення цієї справи, - сказав він. - Виходячи з того, що нам говорять агітатори, ця справа має дві сторони: добру і злу. Доброю стороною є те, що німці по своїй психології є добрими господарями і вчителями. Вони створили б з нас справжнє висококваліфіковане військо. А слабою стороною є те, що ми не маємо навіть будь-якої автономії, не те що незалежності. Отже, вони нами будуть розпоряджатися так, як схочуть, а не так, як обіцяють. Тут може бути для нас пастка,- закінчив він.
- Ми не можемо жити і задовільнятися почуваннями сьогоднішнього моменту нашої історії, приємностями даної хвилини чи покоління, а волею і розумом, який давав би нам перспективу незалежності. А для цього нам потрібне вишколене військо, бо що можемо одержати зараз, може нам придатися і за 10-15 років. Щоб прийдешнє покоління нам не дорікали: "Вони могли зробити для нашої історії багато, але не використали через свою оспалість, недієвість цього моменту,- висловився "Буревій".- Я - за! 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33