Доля повстанця сторінка 14

- Ні, я в серцю українець, а в паспорті поляком записався для маскування. Моя мама завжди нас виховувала українськими патріотами. То як Ви мені радите? - продовжив розмову Богдан.
- За Сокалем недалеко границя, і все тут обставлене пограничниками. Крім того, в лісах діє українська партизанка і тут по селах розквартировано багато військових. Всі, хто їде до Сокаля, мусять мати перепустки або прибитий в паспорті штамп великої одиниці, а в нас тут є велика двійка. Хто того штампу не має в документах, того арештовують і допитують.
- А Ви на мене не донесете? - ніби жартуючи, спитав Богдан.
- Та що Ви, я українка і молюся Богу.
Коли вже дякував і прощався з жінкою, спитав:
- А чия то вкінці села велика хата під бляхою?
- Там живе поляк, колишній учитель. Тепер готується виїхати в Польщу. Боїться наших хлопців із лісу.
Далі побажала незнайомцю щасливої дороги - пішла.
   Ще, розмовляючи з жінкою, твердо рішив, що його дорога лежить на Добромиль. Так, той далекий Добромиль, який у великі свята відвідували діти з батьками. Батько завжди гордився Добромилем, замком Гербутів, Кляштором, Просвітою, хором і любою родиною. Богдан близьких друзів там не мав, але постійно його там тягнуло. Його серце і розум майже завжди були там. Навіть, пробираючись із Бохно до Сокаля, він кілька разів ловив себе, що думка його в Добромилі. Чому його там так тягнуло? Чому, стоячи кілька кілометрів у лісі від батьківської хати, його тягнуло у Добромиль? Це був Фатум Долі! Це той зигзаг долі, який людина мусить зробити поза своєю волею. До Сокаля рукою подати, а до Добромиля, якщо навпростець пішки - 120-130 кілометрів.
   Тепер проблема - де запастися їжею, грошима та всім іншим, потрібним в дорозі. Та й одяг вже добре протертий. І тут раптово прийшла щаслива думка: "Я маю польський паспорт, досконало знаю польську мову, тому вдам із себе поляка,- подумав собі,- поляк на чужині, який боїться української партизанки, зустрічаючи такого ж поляка, як сам, що поневіряється, шукаючи дороги до Польщі, прийме його з королівською почестю і теплотою". Отже, дорога до крайньої хати під бляхою. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33