Доля повстанця сторінка 17

   На другий день після сніданку і деякої домашньої роботи цьоця одягнулася і пішла до Масляників. Вдома старого не застала і тому хтось із дітей пішов його шукати в місті. Знайти його було досить тяжко, цьоця затрималася десь на три години. Богдан почав уже переживати і на всякий випадок завжди тримав руку в кишені, де був невеликий "Вальтер". Але через вікно ще здалека впізнав цьоцю з незнайомим чоловіком. По тому, як вони вели себе на вулиці, зрозумів, що це свій чоловік для цьоці. Гість, прийшовши до хати, чемно привітався. Цьоця їх познайомила. Тоді вже Богдан попросив, що хоче залишитися з гостем сам на сам. Сиділи вони таки більше як три години, як потім казала цьоця Ґені. Про що вони говорили, ніхто не дізнався і по сьогодні. Масляник прийшов до цьоці і на другий день, але того разу з ним був не більше 10-ти хвилин. А коли стемніло, Богдан кудись пішов, не сказавши ні куди, ні за чим і на скільки. Вночі хтось тихо постукав у вікно і на питання Хто? відповів - Масляник. Сказав, що Богдан пішов в один із партизанських відділів. Передавав поцілунок, просив вибачення за все неприємне, а коли зможе відвідати Вас, і сам не знає. Як потім виявилося, що це було останній раз в житті, коли вона його бачила.
   А що ж Богдан? Вийшовши в зазначений час з хати, попрямував до села Ляцко, тепер Соляноватка. Масляник дав йому гасло і якщо треба буде і можна, використати його, коли він буде виходити з воріт церкви. Без найменших пригод Богдан дійшов до воріт церкви, яка стояла на горі з правої сторони дороги. Підійшовши зовсім близько до воріт церкви, Богдан помітив, як хтось помало йшов від церкви на дорогу. Коли наблизилися один до одного на кілька кроків, впізнали один одного і не потрібно було гасла, хоч Богдан весь час тримав руку в кишені блюзки, де був готовий до вистрілу "Вальтер". За церквою і школою повернули направо на бічну дорогу (по Загуменю) і в скорому часі дійшли до будинку Шатинського, де мали чекати їх повстанці. Пса на подвір'ї не було, а коли наблизилися до дверей, хтось окликнув їх: "Хто йде?" Масляник назвав псевдо і гасло - йому відповіли тим же. Впустили до хати. Крім господаря, в хаті було два повстанці. Привіталися: Слава Україні! Героям Слава! - відповіли їм прибулі. Богдану запропонували сісти і розказати все про себе. Він досить докладно розповів майже все, що написано вище і стосувалося справи. Повстанці уточнювали питання про вступ в ОУН, Дивізію та вишкіл в німецьких таборах. Дуже раділи, що мають готового добре вишколеного підстаршину. Кілька разів допитувалися, чому він не йшов на Сокальщину, а в Добромильщину. Він переконливо доводив повстанцям, чому. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33