Доля повстанця сторінка 19

   Через два-три дні Ґеня написала листа до родини, аби їй порадили, що робити. Відповідь на лист прийшла більше, як за місяць, де батьки просили почекати ще трохи в цьоці і може ще зустрінеться з любимим хлопцем, натякаючи на брата. А ще через два тижні до Добромиля приїхала Славця, яка сказала, що тата вже викликали в НКВД за сина. Тато вже до того готувався і дізнався в отця, що книги церковних записів чи то спалені, чи то де іншим способом знищені. Також зникли документи гімназії. Тому тато від сина відмовився, що ніби ніякого сина не мав. Це вселяло тривогу і родина просить, аби цьоця якось стримала при собі Ґеню. Славця дізналася все, що знала про брата і поїхала додому.
   Порадившись з цьоцею, Ґеня рішила шукати роботу в Добромилі. Ходила, питала, але чогось на свій смак не знайшла. Всюди просили почекати. Тоді каже: "Я, цьоцю, маю хоч і не радянську, але, як вони називають, середню спеціальну освіту". Так кажуть на гімназійну освіту. Через кілька днів взяла свідоцтво про закінчення Сокальської гімназії і пішла в Добромильський відділ Народної освіти. Завідуючий був місцевою людиною, прийняв її дуже ввічливо і спитав про причини її відвідин. Ґеня розказала йому про свою просьбу. Той спитав її про освіту і належний документ. Прочитавши свідоцтво, сказав, що класичні гімназії прирівнюються до незакінченої вищої освіти і з великою охотою прийняв на роботу. Спитав ще, де і коли працювала. Та відповіла, що за німецької дійсності працювала в Сокальському дитячому садку. Післав її в інспектуру, де дали особистий листок обліку кадрів. Там було так багато питань, як для дипломата, що від'їжджає за кордон. Довго сиділа і думала, як відповісти на кожне запитання, а на питання про склад сім'ї, про брата не написала. Завідуючий райвно дав наказ, де зазначалося, що до роботи приступити 15 серпня.    Доля розпорядилася так, що тут працювала аж до виходу на пенсію.
Згодом познайомилася в Добромилі з хлопцем, що родом походив із села Поляна Добромильська - Володимиром Войтівим, який потім працював начальником Добромильської пошти. А ще через рік народила донечку, а потім і синочка. По-своєму була щаслива. Тоді вирішили відібрати дідівську хату в Добромилі і пішла до жінки-польки, яка жила в їх хаті. Та майже з першого слова сказала їй: "Якщо пані Ґеня буде в мене відбирати хату, то я знаю, де пані брат. Тому раджу пані добре над цим подумати". В колі родини порадилися і вирішили не зачіпати польки. "Лихо з нею",- сказав чоловік. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33