Доля повстанця сторінка 20

   Це було під кінець літа чи, може, восени 1947 року. До хати ввійшла ще зовсім молода жінка, привіталася і сказала, що вона Стефа. Далі спитала: "Хто буде п. Ґеня Войтів?" Коли Ґеня представилася, та сказала, що хоче з нею поговорити наодинці. Після того, як всі вийшли з хати, подала їй маленький скручений папірець. Ґені почали чомусь трястися руки і, чим більше спішила розгорнути, тим то вдавалося гірше. Здавалося, що, не встигши щось прочитати, і раптом крикнула: "Живий, живий!" Стефа нічого не розуміла, бо нічого не знала і тому після хвилини припадку радості Ґені спитала: "Чи підете зі мною? Бо я маю Вас десь відвести"
- Так! А куди?
- Нічого не питайте і не розпитуйтеся.
- Підемо зараз? - спитала Ґеня.
- Якщо Ви готові, то вже, тільки в щось вигідне взуйтеся, - сказала Стефа.- На вулиці йдіть за мною на віддалі 20-30 метрів. Якщо мене хтось зустріне і буде говорити, то Ви відійдіть в сторону і чекайте. А якщо я з кимось поверну в сторону чи піду в будинок, вертайтеся додому і чекайте, аж поки я або хтось інший прийде за Вами. З ніким старайтеся не зустрічатися. Мене в ніякому разі не наздоганяйте і не говоріть, ото і все, - продовжила Стефа.
Дорогою йшла досить швидко, пройшовши все місто, пішла в напрямку до Хирова. В П'ятницях перед мостом повернула в Тарнаву і ціле село пройшла ще швидше. В Поляні Ґеня пізнала хату батька чоловіка, але Стефа пішла дальше, а за нею і Ґеня. Коло якоїсь хати Стефа зупинилася і рукою підкликала Ґеню, сказала: "В тій хаті Ви почекаєте, аж поки прийдуть повстанці. Далі вони будуть Вами розпоряджатися. Мене і моє обличчя старайтеся забути. З Богом!" Підвела до самих дверей і пішла.
   Господарі в хаті її вже чекали і для них вона була зовсім незнайома, бо до батьків чоловіка приходила дуже рідко. Раз чи два. Через недовгий час хтось постукав до вікна три рази з довгими паузами. Господар пішов у сіни і там ще щось спитав. До хати увійшли два повстанці, молоді, високі, в гарних мундирах, з автоматами, при боці пістолети. На поясах ніби золотом блищали начищені тризуби. Привіталися: "Слава Україні!" "Героям Слава!" - відповіла Ґеня. "Це, певно, Ви Ґеня?"- спитав нижчий. "Так",- ствердила жінка. "Ми не маємо часу, тому збирайтеся швидко і йдемо". Коли вийшли на вулицю, побачили ще двох повстанців. Вони зразу ж повернули вліво у ліс і повели її потоками, густими заростями, молодим лісом, часто міняючи напрямок, аж поки зайшли у молодий смерековий ліс. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33