Доля повстанця сторінка 24

   Після від'їзду Олі дні стали одноманітні, сірі і сильно буденні. Хіба що життя різко змінювалося, коли чоловік та сусіди приносили відомості, що на подвір'я НКВД привезли трупи повстанців. Ґеня моментально починала молитися безліч разів, переодягалася і бігла на подвір"я НКВД. Постійно в думці говорила: "Боже, щоб не Богдан",- і так десятки разів повторювала, або молилася. Мовчки підходила до трупів і зверталася до Бога. Але коли переконувалася, що серед них Богдана нема, страх і неймовірна напруга з тіла зникали. Які то були страшні дні для неї, а тут ще досить скоро чекає дитину. "Боже, щоб це не пошкодило дитині",- думала собі. В розмові з автором цих рядків раділа, повідомляючи, що не зашкодило. Донечка вчилася відмінно, закінчила університет, захистила дисертацію і працює викладачем університету. А сам я собі в думці подумав, що Бог чував постійно над такими людьми, а ангели оберігали на кожному кроці життя. Такі відвідини подвір'я НКВД були досить часті, аж до пологів.
   Час йшов досить швидко, народила донечку, яка навчилася сміятися, сидіти, стояти, а думка про брата навідувала її досить часто. З гіркістю, а часом зі сльозами думала: "Хоч би маленьку вісточку подав". Донечка вже ходила. І якось неесподівано у двері хтось постукав. Ґеня побігла. Відкрила двері, на порозі почала обнімати і цілувати жінку - це була "Стефа". Бо Ґеня вже знала, що то псевдо зв'язкової підпільниці ОУН-УПА для особливо важливих зв’язків. Та розплела косу і подала їй маленький папірець. "Там все сказано, а я вже йду. Простіть, що так скоро. Так вимагають обов'язки", - і зникла за дверима. В естафеті писало: "Завтра рано сама прийди до хати тестя. Дора". Ґеня побігла на роботу до чоловіка, щоб пішов до добре знайомої лікарки, аби дала медичну довідку по догляду за хворою дитиною, бо що скаже директору школи, що не була на роботі. Чоловік вечором приніс довідку, а рано Ґеня побігла до Поляни відвідати тестя. Через якийсь час відчула, що сильно задихалася і спотіла, силою волі уповільнила хід, але скоро відчула, що знову ніби біжить. І так кільканадцять разів, психіка працювала поза її розумом.
   В Тарнаві, в тому місці, де потік найближче підходить до дороги, вище церкви, хтось із потока чистою нашою мовою спитав: "Хто йде?" 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33