Доля повстанця сторінка 27

   Через два дні, а це була неділя, разом з чоловіком рано-раненько пішла в Поляну і прийшли без всяких пригод. Батьки цьому не здивувалися і нічого не питали. А у відповідний час батько і Ґеня взяли кошики і пішли в ліс, ніби по гриби. В зазначеному місці їх зупинили повстанці домовленим гаслом. Батько повернувся додому, взявши в кошик трохи опеньок і печериць, а Ґеня пішла з повстанцями, які вели її в зовсім іншому напрямку, як перше. І знову брат виріс перед нею "із землі".
   Як тільки привіталися, Ґеня спитала в брата: "А де Твої вуса і борода?", на що брат відповів: "Енкаведисти про людину, якою цікавляться, знають все або майже все. Знають, як одягається, в що взувається, яку носить зброю, ріст, зовнішній вигляд. Тому вони дали наказ всім енкаведистам і пограничникам знаходити в бою чи переслідуванні повстанця високого з бородою і вусами. Тому я поголився, така маленька конспірація. Тай особисто я не люблю вусів і бороди, а через рік я знову запущу бороду". "Вже минуло два роки від першої нашої зустрічі", - продовжив розмову Богдан. "Багато що змінилося. Майже в кожному бою ми втрачаємо одного-двох повстанців, а це для нас велика втрата, бо ми мусимо дорожити кожною людиною. Повстанці до нас майже не приходять. Тай ті повстанці, що зі мною - на ціну золота. Обстріляні, навчені, витривалі, а головне, ми їм безмежно довіряємо. На постоях ми перебуваємо не більше два-три дні, а постійно рейдуємо. Проходимо від 10 до 30 кілометри щоденно потоками, лісами, гущавиною і дуже рідко полями. Рейдуємо також з метою подати допомогу деяким відділам при акціях, також даю накази окремим керівникам і збираємо інформацію. Ось і все, що міг Тобі сказати". Після короткої паузи сказав: "Сьогодні Твоя черга про все розповісти мені. Розказуй".
   Ґеня розповіла йому про зустріч із "повстанцями" у Тарнаві та перевірку пограничників. На що він сказав: "Нікому і при ніяких обставинах не вір. Вони неперевершені майстри провокації і брехні. Зв'язок з Тобою буду тримати через рідню. Продовжуй". Особливо цікавою для Богдана була розповідь про Олю і рідних і з яким нетерпінням чекають вісточки про Тебе. Пожалілася брату на сатанинську програму в школі по вихованню дітей, на створення колгоспів і страшне бідування людей. Змалювала йому картину вивозу людей в Сибір, як то страхітливо виглядає. Не обминула і про свої відвідини подвір'я НКВД та страшні муки переживання. "Ми повинні бути на все готові. Настане і час волі України, але я до цього часу не доживу. Не плач і не роби з цього трагічної сцени. В моєму відділі всі готові до смерті, лиш бояться потрапити до них живими і не дай Бог стати зрадником. Це для нас найстрашніше. Батькам про це не згадуй. Не пиши листа і не викликай до себе когось із сестер. Дуже Тебе прошу, поїдь сама до Сокаля. Розповіж їм про мою тугу за ними. Якби хоч годину-дві побути з рідними. Згадую їх кожного дня. Завжди намагаюся бути подібним до тата. Цілуй і обнімай їх від мене з дуже великою теплотою і ніжністю". 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33