Помста за рани серця сторінка 4

   Лише тут, у повстанському відділі побачила, що жінка-українка, повстанець є не тільки санітаром, а в потребі - стрілець-бойовик. Скільки разів вона і подруги-дівчата заступали стрільців на стійці, щоб дати їм можливість відпочити. Часто була тому стрільцю-герою і ласкавою матір'ю, і дбайливою сестрою. При невеликих відпочинках бралася за голку з ниткою, латала наплечники, шила вручну нові. Зашивала штани, шинелі, сорочки та інше. Хлопці встидалися і намагалися самостійно прати білизну, але часто виснаженим, хворим та раненим насилу забирала і прала, де треба було, зашивала. Разом з подругами-повстанцями переробляли солонину, масло, сушили і маринували ягоди, гриби. Робили соки з малини і чорниці. Маринували м'ясо, робили м'ясні консерви.
   Всі повстанці її любили і поважали, але боялися. Вона майже ніколи не сміялася, завжди була задуманою і зажуреною. У відділі всі про це говорили, але боялися, щоб вона про це не чула. Референт СБ відділу весь час наглядав за нею і кінець кінцем вирішив поділитися думкою про це з командиром. Командир дуже делікатно з нею розговорився і спитав її, в чому причина, що вона така зажурена. Та в кількох словах пояснила йому, що біль за родиною і до того не пімщений ворогові, не дає їй спокою. Вона й далі снувала свої думки і постановила щось глибоко в серці, що було таємницею і дальше для всіх. Ніхто її ніколи не питав, хто вона, звідки і яка її доля. Та це й було заборонено робити згідно повстанського приписника. Вона також про ніщо і про нікого не питала. Тільки з назви сіл і міст розуміла, що йдуть приблизно на захід. Рейд закінчився недалеко від міста Нижні Устріки.
   Постій у цій місцевості був довгий. Вона познайомилася із зв'язковими, що приходили у відділ. Дівчата були з Устрік, Коростенка, Берегів, Устянови та інших сіл. Вона з ними навіть досить добре познайомилася. На місці постою будували криївки, а вони, дівчата, криївку забезпечували всім необхідним. Навіть прикраси на ялинку, пшеницю, мак, мід на кутю. На Миколая треба було зробити хоч якісь подарунки. Лише час від часу, з великою ніжністю, згадувала про омріяного коханого, якого так і не могла побачити.
   кось зв'язкові із Устрік, Берегів та Устянови в розмові між собою сказали, що большевики готують в Устріках велику забаву на день 29-ї річниці Жовтневої революції. Вона спитала у зв'язкових, чи вони підуть на цю забаву. Вони відповіли, що підуть і хочуть бачити, хто там ходить і що робить. Та попросила їх взяти її з ними. Дівчата дали згоду і домовилися, де вони її будуть чекати. У навечер'я жовтневих свят "Ксеня" попросила командира відпустити її до Устрік. Командир відпустив. Та заздалегідь підготувала дві мадярські гранати і пістолю. Із знайомими дівчатами-зв'язковими та їх хлопцями зайшли до зали. Вже по півночі попередила дівчат, щоб забрали хлопців та інших, яким довіряють, і вийшли із зали додому. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39