Помста за рани серця сторінка 5

   Коли ті вийшли, вона відбезпечує і кидає одну за другою дві гранати, а сама щасливо вибігає з приміщення, і на другий день щасливо добирається до постою. В той же день зв'язкові до відділу приносять газету, надруковану в Устріках, де писалося, що невідома дівчина (подавався її зовнішній вигляд, ріст та одяг) кинула в зал забави дві гранати, від яких загинуло два міліціонери та один офіцер НКВД. В описаній дівчині всі повстанці впізнали свою "Ксеню". В розмові з командиром та референтом СБ вона заявила, що в такий спосіб помстила за рани серця. Ось вона повна і всеціла посвята українки-жінки, героїні-повстанця.
Кожен, хто ці рядки прочитає, спитає: "А цікаво, чи то правда?" Так, друже! Не гуцулка-Ксеня, а бойківчанка-"Ксеня" жила в одному із підгірських сіл Самбірщини, яка в силу описаних обставин стала зв'язковою, бойовичкою, санітаркою, господинею-кухаркою, ласкавою матір'ю і доброю сестрою для повстанців. Для України була і залишається жінкою-героїнею, безстрашним борцем в боях за волю України. Старші люди, що жили в Устріках, Устянові, Берегах, Коростенко та в інших селах добре пам'ятають цю історію.
   Було свято Дмитра. Всюди відчувався святковий настрій. Село від тяжкої втомлюючої праці на осінніх полях відпочивало. Була глибока осінь, але було, як на той час, дуже тепло. Ні найменшого поруху дерев і кущів, сонце лагідно, ніби останками свого тепла, зігрівало все на землі. Йшли останні дні досить запізнілого Бабиного літа. Деякі газди збирали з полів останні буряки, вирубували капусту, а хто їхав у ліс за дровами і запастися на зиму для підстилки худобі листя та соснової глиці. В повстанському відділі також відчувався святковий настрій. Після ранішнього Богослужіння, і хто на той час не мав якихось обов'язків - відпочивав.
   "Ксеня" вийшла недалеко від постою на маленьку поляну серед молодого лісу і замислилася. Настрій був досить гарний. Хоч і не була самолюбива і хвалькувата, але її геройський вчинок в Устріках на святкуванні большевицького перевороту в Пітері, що колихнув щоденну тишу серед населення навколишніх сіл, будив її уяву про те, що роблять большевики, аби зловити юну месницю. Всюди шукають "дєвушку-бандьоровку". Газети описували до найменших подробиць її зовнішність. Лили страшний бруд на повстанців, ОУН та їх помічників. Це дещо заспокоювало її самолюбство і робило щасливою у власних очах. Хоч і думала часто про інші речі, думка, а з нею секундна радість в серці підбадьорювали. Вона не могла собі пояснити, коли в такі секунди з радістю до неї приходила і незрозуміла тривога. Саме в такі часи пхалися на голову думки про батьків та милого, якого повстанці звали "Сокіл". 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39