Помста за рани серця сторінка 6

З ним про любов ніколи не говорила, тай бачила його у відділі, коли приходила з естафетами, певно два-три рази. Де взялася в її серці та любов, яка так сильно бентежить її груди, збуджує уяву, а потім не може відігнати від себе цієї настрирливої, але приємної думки. І тепер, не знаходячи сил боротися із цією думкою, встає і помаленько стежиною йде до табору. Вже дійшовши до табору, почула різкий оклик "Ксеня!", "Ксеня!" Оглянулася і побачила, як до неї дрібними кроками, ніби підтюпцем, біжить знайома зв'язкова "Маруся". Трохи з лукавством "Ксеня" придивлялася до "Марусі", бо її біг ще більше підкреслював красу тіла, грацію осиного стану, високого, невеликого б'юсту, маленької голови, ніби оточеної із трьох сторін хвилями каштанового волосся. Ця краса викликала в її серці трохи зависті і стриманої відчуженості. За хвилину їй стало встидно за таку думку і почуття, переборовши себе, привітно усміхнулася "Марусі", розкрила руки і обійняла її. "Чого Ти так мене сильно тиснеш і тулишся, як до нареченого",- сказала "Маруся". "Ксеня" зашарілася по самі вуха, а личко стало таке рум'яне, що якби його вколов голкою, то кров цівкою бризнула б на кілька метрів. Не давши сказати їй і слова, "Маруся" продовжила: "Тішиш себе думкою і уявою про те, що люди говорять про Твій геройський вчинок? Купаєшся в славі і не хочеш з ніким навіть поділитися? Втічеш на самоту, щоб мати більшу насолоду?" "Ксеня" не дала подрузі сказати більше і слова, заперечила: "Що Ти! Що Ти! Та хіба я така лиха? Ти, "Богуславко" (бо так часто звали її повстанці, певно, щоб підкреслити історичність особи) чогось мене так шахуєш? Чи Ти завидуєш мені?" "Та я Тебе, мила-дурненька, люблю, тому сиплю Тобі стільки компліментів. Зрештою, облишмо це, давай поговоримо про справу",- перебила її "Маруся". "То кажи вже, що Ти хочеш",- з удаваною злістю сказала "Ксеня".
- В лісах за Устяновою прибула на наші терени сотня, і кущовий з станичним посилають мене до них з естафетою. Зараз же там треба йти. Я пояснила кущовому, що було б краще піти разом з Тобою. Сьогодні свято і в большевиків також. Мене одну хтось може підозрювати, а до двох будуть менше придивлятися. Та й скажемо цікавим, що йдемо до мене в гості. Мій тато Дмитро.
- Я з великою охотою пішла б, але не маю на це дозволу.
- Про це я повідомила кущового, і він дав згоду, - сказала "Маруся".
- Але я також мушу підійти до нього і повідомити про відхід. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39