Помста за рани серця сторінка 7

- Йди і скажи, але більше нікому ні слова. Він у свойому наметі,- продовжила "Маруся".
Через дві-три хвилини дівчата непоміченими вийшли з постою, бо знали тут не те що кожен корч, але й травичку. Обидві добре знали способи конспірації в лісі, бо скільки-то вони перейшли повстанських доріг! Через якусь годину "Маруся" вивела їх на дорогу із Устрік на Устянову, а село вже вдалині виднілося перед ними. "Ксеня" замріялася, якусь хвилину йшла, не проронивши ні слова, тому "Маруся" спитала:
- Над чим Ти замислилася?
- Я чомусь уявляла, що Устянова розташована у вузькій долині між двома високими хребтами, - відповіла та.
- А що Тобі так не подобається?, - перебила її "Маруся".
- Ні, що Ти! Навпаки. Я пригадала собі наше село на Самбірщині. Правда, наша долина певно ще два рази ширша за Вашу.
- Ти часто згадуєш про нього? Розкажи мені хоч трохи про себе, - попросила подруга.
- Ти сама знаєш, що це забороняється.
- Заборона забороною, а мене дусить цікавість щось знати про Тебе. Чия і хто Ти?Як потрапила до повстанського відділу? Тай всякі інші дрібниці.
"Ксеня" коротенько в загальних рисах почала розповідати подрузі про своє коротке життя. Коли та закінчила, "Маруся" знову спитала:
- А Ти щось про милого нічого не розказала. Невже Ти нікого не любила?
І тоді "Ксеня" розповіла їй про сильні почуття до майже невідомого повстанця. Сказала також про ті глибинні, ніжні почуття, з якими часто не може собі дати раду.
- Я Тобі пояснити того не можу, але в тому є щось дуже таємниче і незбагненне для людини. Я вірю, що на все є якась причина, тільки ми не вміємо пояснити. Треба терпеливо почекати і невідомість припливе до бережка.
Так в спокійній розмові дівчата дійшли до хати "Марусі", і "Ксеня" з піднесенням сказала:
- Яка велика і гарна Ваша забудова. Аж два стіжки, велика стодола і така ж стайня. Тай хата яка велика, - ніби із здивуванням чи задоволенням сказала "Ксеня".
- Ми маємо за що воювати проти большевиків. Це все праця, мозолі, кровавиця, як кажуть старі люди, наших дідів. Ми так собі дармо їм цього не віддамо. Я особисто не люблю пияків, гультяїв, лінюхів та жебраків, що тільки те й роблять, що зазіхають на чуже. Вони за горілку, мізерні гроші продадуть большевику що хочеш. Їм нема що і чого захищати. Їх є кілька в нашому селі. Ми їх сильно бережемося. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39