Помста за рани серця сторінка 11

- Кажеш, що любиш, а весь час відвертаєш голову від поцілунку, це мене ображає, - продовжив він.
- Ти не знаєш, не розумієш і не зрозумієш, що означає для дівчини зберегти чистоту, цноту. Як би Ти знав, скільки мені сил коштує, щоб не кинутись в Твої обійми, цілуватися і кохатися! Я не хвилинно, для потіхи і розваги, полюбила Тебе, а сильно і до загину. В будь-яку хвилину до нас можуть підійти, "розлучити", а тоді що? Я не можу більше терпіти нашої невизначеної розлуки. Скажи, що нам робити?
- Оксано! Бог створив людей так, що дав жінці любов серця, поклик і політ, а вже потім думати, що з тим робити. Ми, мужчини, більш заземлені, спершу думаємо, обраховуємо, що з того вийде, а тоді вже кидаємося в лет любові. Чомусь наша поведінка сьогодні є нестандартною, а стоїмо на "чужих" позиціях. Ти все розраховуєш, плануєш, а любов залишаєш на потім. В даному випадку з Твоєї сторони все логічно і оправдано. Але Ти не береш до уваги часу, в якому ми живемо, тих обставин, що склалися для нас. Оксаночко! Прости мені безголовому і безсердечному. Я не хочу образити Тебе, Твої світлі Божі почуття. Нам дійсно все треба обдумати. Може вдасться Тобі перевестися в нашу сотню. Це залежить, перш за все, від Тебе, чотового, сотенного. Ти мусиш все обговорити з командиром свого відділу. Як нам зв'язатися? Це проблема номер один.
- Зв'язок дуже простий. "Маруся" із села Устянови добре знає наш постій і всіх керівників. А Ти, Андрію, домовся з нею і чотовим, щоб зв'язалися разом, а тоді вже по ниточці стягнуть все докупи.
- Ти слушно говориш, кращого чогось ми не придумаємо.
Взяв Оксану за обидві руки, ніжно потягнув до себе. Вона не виривалася. Всім своїм єством припала до нього, а уста зійшлися в пристрастному, довгому і майже безконечному поцілунку. В ньому ніби виражалося багатомісячне очікування, муки любовного терпіння, переживання, надії.
   Через кілька хвилин взяв Оксану за руку і повів до табору. На галявині на пожовклій і майже висохлій траві сиділа група повстанців, а серед них "Маруся", яку здалека можна було впізнати по веселому реготу. Підходячи до них, всі, як по команді, встали. Серед повстанців був і ройовий "Сокола" . Тому "Сокіл" взяв його за руку, і вони відійшли кілька кроків від них. "Сокіл" досить голосно і, навіть допомагаючи собі руками, щось йому пристрасно пояснював. Через якийсь час підкликали "Марусю" і "Ксеню". Хлопці вирішили так, що й дівчатам пояснили, сьогодні ж зв'яжуться з чотовим, який був не тільки дуже добре знайомий ройового, але й далеким родичем. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39