Помста за рани серця сторінка 16

- Ви скажіть "Соколу", щоб до мене кілька днів навіть не підходив.
- То буде йому таке покарання з любовних мотивів? - засміявся "Сова".
- Ні, я боюся, щоб сотенному ніхто поганого чогось не сказав.
- Він в дійсності не є таким поганим сотенним, як Вам показався.
- Але хай буде так.
- Добре,- скорився "Сова".
І "Сова" пішов у своїх справах, а "Ксеня" почала наводити порядок в наметі. Все витирала і переставляла. Прийшла від хворого стара санітарка. Все показала, розказала, де який хворий і які ліки йому давати. Правда, вони були ходячими. Розповіла про порядок, який існує в чоті, а також дала, поза обов'язком і правилом, "характеристику" чотовому і сотенному. Пішла на місце нового призначення. Через півгодини табір було залярмовано. "Ксеня" все нехитре начиння намету зіпхала в похідний наплечник і через кілька хвилин була готова до відмаршу.
   Повстанці, розмовляючи між собою, казали, що сотенний післав спеціально обізнаних в тих речах людей знайти нове місце для постою. Але багато повстанців задавали собі питання, чому похід почався під саму ніч. Коли вже стемніло, загін як раптово почав похід, так і раптово його зупинили. Було дано наказ зберігати велику конспіративність тимчасової зупинки, найменшим порухом себе не виявляти і бути готовим в будь-яку хвилину рухатися далі. "Сокіл" через чотового дізнався, що вони знаходяться перед самим кордоном між Польщею та УРСР і певно будуть переходити кордон. Як добре стемніло, кожна чота і рій одержали конкретне завдання по переходу кордону і чекати сигналу до переходу кордону.
   Коли настала темна ніч, а в лісі та навколишній місцевості встановився ніби абсолютний спокій і тишина, раптом півтора-два кілометри від них в небо полетіли ракети, а ще через кілька хвилин почалася стрілянина. Повстанці нервували, бо не вміли собі пояснити цю ситуацію, і один в одного питали, що робити. Ніхто нічого пояснити не міг, а найбільш гарячі вимагали атакувати, але кого й самі не розуміли. Через кілька хвилин була дана команда рухатися шнурочком один за одним і добре пильнувати, щоб цей шнурочок не розірвався. Коли більшість повстанців вже перейшли кордон, а це вони добре бачили і усвідомлювали. Нараз за їх спинами роздалися вистріли. Спочатку поодинокі, а потім масово. З повстанської сторони ніхто не відповідав. Вистріли поступово вщухали, а відділ продовжував нарощувати темп руху. Вміла рука провідника вела їх цілу ніч без зупинок, аж коло обіду другого дня їх зупинили. Хтось десь дізнався, що вони знаходяться ніби під Ліськом. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39