Помста за рани серця сторінка 17

Майже весь час їх руху йшов дощ, всі промокли, голодні, а зуб на зуб не потрапляв. Повстанцям було дозволено палити вогні і трохи обсушитися. Майже всі повстанці мали якісь запаси їжі і ячмінну каву з цикорією. Після не дуже ситого, але таки обіду з кавою, обсушені, в повстанців піднявся настрій. При переході кордону два повстанці були ранені. Один йшов сам при підтримці друзів, а другого несли на носилках. Легко ранений був із чоти "Ксені", якого вона доглядала.
   Тут, на постої, деякі повстанці, наближені до старшини, повідомили "секретно", що сотенний договорився перед переходом кордону з кущовим та керівниками підпілля Устріцького району про допомогу при переході кордону. Кущовий із повстанцями куща спеціально взірвали ракети на пограничній полосі, потягнувши гаками за дроти, якими були сполучені ракети, а при наближенні пограничників підняли стрілянину. В той час зв'язкові підпільники вміло тримали дроти, сполучені з ракетами, і тим дали можливість хлопцям непоміченими перейти шнурочком кордон. Аж коли переходив дроти останній рій, стійковий пограничник помітив їх і почав стрілянину. Зв'язкові гонористо похвалялися перед повстанцями, що їм вже багато разів вдавалося таким способом переправляти одиноких або невеликі групи повстанців через полосу, вміло нейтралізуючи ракети.
   "Сокіл" через чотового одержав дозвіл від командира відвідати свого вуйка в Лісько. Через день він повернувся з доброю вісткою для "Ксені". Вуйко обіцяв легалізувати "Ксеню", бо в них є вже дівчата і хлопці, які в час фронту втікали з Союзу і оселилися в Польщі, а деякі навіть в Ліську.
   А відділ почав жити новим життям. Переписали, опитавши всіх повстанців, хто має яку освіту, спеціальність чи нахил до якоїсь справи. Їхня сотня не була повністю укомплектована, тому одну чоту передали під керівництво сотенного "Бульби", а другу - "Мазепи". Через кілька днів всі рушили на захід до Букового Берду на вишкіл. Саме в час передачі чоти до іншої сотні незаміченою ніким кудись зникла "Ксеня". Ніхто на це не звернув уваги.
   А в селі Устянова поголоска про виселення частини села перейшла в реальність. З Устрік приїхала комісія, яка почала робити грошову оцінку вартості господарства і видавати відповідний документ, на який в місці переселення повинні їм повернути забудову на таку ж вартість. Виселяли в східні області України. Правда, хто зумів, той міг оселитися і у Львівській області. Батько "Марусі" - Олі ще до початку діяльності тої комісії продав дві корови, кілька овець, пшениці та жита і через знайомих людей знайшов хату, з якої люди були виселені в Сибір, купив її. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39