Помста за рани серця сторінка 18

   На цьому припинилася інтенсивна підпільна діяльність Олі на своїх теренах. На новому місці, в одному із сіл під Самбором, вона таки познайомилася з місцевими підпільницями, але то вже була мало інтенсивна робота, яка дала їй можливість оминути арешту, тюрми та Сибіру. На початку дев'ятдесятих років, коли Союз розвалився, а Україна здобула незалежність, Оля в польському консульстві у Львові виробила дозвіл з відповідними документами на відвідини Устрік і Устянови. Поїздом, що їхав із Хирова до Ліська і Санока, швидко добралася в Устріки, а звідти пішки пішла до Устянови. Хоч із села виїхала дорослою людиною, але село не впізнала. Багато людей, що виселялися із села, розбирали і забирали із собою забудови і тому село стало напівпусткою. А ті хати, що залишилися, похилилися, а деякі і розвалилися. Огорожа погнила, а на пустках виросли бур'яни вище людського росту: чиста тобі "русская глубінка". Польські або мішані родини, які залишилися тут жити, мало уживають полів, а на неуживаних виростають трави вище поясу людини, де на припонах паслася худоба. Нових родин, які поселилися сюди, дуже мало. Дехто із старших людей впізнали її, і з ними зав'язалася жвава розмова, з якої так мало дізналася чогось конкретного про колишніх односельців. Повернулася додому розчарованою з дуже поганим настроєм.
   З націоналізмом ніколи духовно не поривала, а практично? Як тільки стали зареєстровані перші Братства ОУН-УПА на Львівщині, стала її членом. Брала активну участь у розвалі Союзу - тюрми народів. Була учасником кожної імпрези, організованої спочатку Рухом, Просвітою, а також Братством ОУН-УПА, політв'язнями, КУНом та іншими організаціями. Саме на одній із таких імпрез випадково її впізнав колишній повстанець і спитав:
- Ви Маруся?
- Ні, я Оля, а "Маруся" було моє псевдо. А як Ви мене впізнали?
- Найперше по волоссю. Але колись воно було чорне, а тепер майже біле, - тремтячим голосом сказав старий повстанець. - Пригадую собі добре, як Ви приходили на постій сотні, а за якусь хвилину всі про то знали і один наперед другого бігли дивитися на Вас. Більшість із нас заглядали з-за корчів та ялиць. Вибачте за таку відвертість і може то не скромно? 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39