Помста за рани серця сторінка 19

- Не вибачайтеся. Мені на старість і самій приємно почути. Хоч мені здається, що я червонію, - поправляючи волосся, сказала Оля.
- Вас ще довго згадували хлопці, - зауважив повстанець.
- Чи відомо Вам що про старшого вістуна "Сокола"? - спитала Оля. - До Вашої сотні, - через кілька секунд доповнила Оля, - перевели його дівчину - санітарку "Ксеню".
- Так. Пам'ятаю і знаю. Він, пройшовши короткий вишкіл на Буковому Берді, разом зі мною та багатьма іншими був у Карпатському рейді куреня "Рена". Коли ми вже знову поверталися на Лемківщину, його ранило в бою у Сколе, але він з того якось вихрапався. Потім коло села Лопушанка Хирівського району після короткого бою перейшов із іншими повстанцями на Перемищину і в бою коло села Макова був вбитий.
   "А про "Ксеню" я знаю ось що, - продовжував свою розповідь повстанець. Десь на теренах Польщі вона десь пропала. В нашому відділі йшла велика перебудова в організації війська. Багатьох міняли і ніхто докладно не знав, куди вона поділася і в скорому часі про неї забули. Аж тепер в дев'ятдесятих роках при посвяті могили повстанцям УПА в селі на Самбірщині я почув, як одну жінку, десь у Ваших роках, кликали: Ксеня, Ксеня. Я оглянувся і побачив ту жінку. Підійшов до неї і спитав: "Чи були Ви колись під Устріками в повстанському таборі і чи переходили кордон?" Вона ствердила це і між нами зав'язалася розмова, з якої я дізнався, що то та сама "Ксеня". Але я тоді її не бачив і не знав, то ж вона розповіла мені свою історію після переходу кордону. А було так. "Сокіл" мав там якогось родича, який легалізував її і виробив добрі документи. Пізніше їй вдалося виїхати до Канади, де й живе по сьогодні. Батьки її померли, а тут живуть, після повернення із Сибіру, два брати і сестра. Вона до них приїжджала з Канади, і тоді я бачив її на могилі. Тоді ж вона мені сказала, що "Ксеня" - то не є її ім'я, а псевдо, звати її Оксана". "Я знаю", - втрутилася в розмову Оля. "Але люди її інакше не називають, як Ксеня. Та й я її не знав би, якби не це ім'я. Так воно мені добре запам'яталося. Тай я більше в своєму житті не чув такого імені". "Чи могли б Ви мені дістати адресу "Ксені",- попоросила Оля. "Та чому ні! Я дізнаюся в її братів і дам Вам на наступній збірці Братства, якщо Ви прийдете". Оля прийшла, а повстанець таки дістав адресу Оксани і дав її Олі. Оля нав'язала листування з Оксаною, і та пообіцяла приїхати на зустріч з нею. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39