Помста за рани серця сторінка 22

- За що будемо пити з першого келишка?
- За тих, - встаючи, сказала господиня, - які були нам дуже дорогі, але залишили нас, більшість передчасно, і пішли до Господа Бога.
Всі встали, помолилися. Випили до дна і почали лакомитися спокусливими присмаками страв. Кілька хвилин всі мовчали, лише було чути стук об тарілки ножів і виделок. Першою мовчанку порушила Оксана, сказавши:
- Мої батьки намучилися найбільше зі мною.
- Ми ніяк, - втрутилася в розмову сестра Гануся, - не могли зрозуміти, чому мама, та й тато час від часу плакали. Аж тепер, коли я маю своїх дітей, почала розуміти, що вони плакали, боячись, щоб ми, діти, залишилися живі і здорові. Мені тоді вже минуло 13 років, а Остапу і Богдану відповідно 12 і 10 років. "Ми в тих телятниках загинемо", - казала весь час мама. Я не розуміла і питала в тата: "Що то за телятники?" Тато пояснював, що в таких вагонах возять добрі люди тільки худобу. Я добре пам'ятаю, що нам було холодно як в телятниках, так і в Еманжелінську в бараках. Мама робила на поверхні шахти, а тато з шахти повертався в бараки завжди мокрий, голодний і виснажений, часто кашляв. Потім пішли на роботу я і Остап з Богданом. Жити стало трохи легше. Ми дуже тужили за Україною. Як згадували про рідне село, подих запирало в грудях жалем і сльозами. Але все минулося: добре і зле. Батьки із Сибірських болячок передчасно померли, але дуже раділи, що Оксана жива в Канаді. Хотіли її ще до смерті побачити. Також хотіли дуже побачити внука Андрія. Не судилося. Нам стало досить добре жити, як Оксана почала присилати пакунки, а дійшло аж до авта. Бог їй заплатить!
- Це нічого порівняно з тим, що Ви натерпілися за мене.
- Ми то забули, - сказав Остап, - але зато гордимося Тобою.
- Пане Остапе, Богдане і Ви, Ганусю, - втрутилася в розмову Оля, - чи знаєте Ви, який подвиг ще юною вчинила сестра?
- Ні, нам ніхто не говорив, - сказала Гануся.
І Оля подрібно розповіла присутнім про геройський вчинок Оксани в Устріках.
- Чому Ти мені нічого не розповідала? - спитав Андрій.
- А як я могла сама про себе розповідати, встидалася, - мовила Оксана. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39