Помста за рани серця сторінка 26

   До пізньої ночі сиділи, розмовляючи, гості-друзі, аж коли їм здалося, що всі теми розмови вичерпано, дорогі серцю Олі друзі поїхали. Після відвідин Сприні Оксана з сином ще цілий тиждень були в сестри і братів. Їздили до них в гості і Оля зі своєю родиною. Така ж щира і тепла зустріч. При від'їзді Оксани в Канаду подруги довго прощалися і кожна зокрема подумали собі: чи не востаннє? Ніби читаючи одна в одної думку, Оля спитала:
- Коли ще приїдеш, Оксаночко?
- Хіба я знаю, - відповіла та, - старість, вже Андрійку йде 54 рік. Внуків треба пестити, доглядати, бо ми, українці, там не відокремлюємося - родичі від дітей, як старі канадці. Але це все в кінцевому результаті буде залежати від здоров'я.
- Ми всі не втрачаємо надії знову побачити Тебе тут. Але на той раз не тільки з сином, але й внуками, - майже крізь сльози сказала Оля.
- Дай Боже, з великою охотою, якщо доля дозволить, - сідаючи в авто, сказала Оксана.
   Ось ще декілька імен героїнь, що стали легендою нашого народу. Ірина Тимочко, "Христя" - дочка селянина із села Ясманиця на Перемишльщині. Зв'язкова, провідниця, упістка. На початку 1944 року призначена повітовою провідницею УЧХ, потім господарчим референтом в надрайоні "Бескид". Звідти її забирає провідник "Роберт" до свого штабу. Після його смерті призначається надрайоновим провідником. В 6-й Воєнній Окрузі, Закерзоння, була найвідомішою підпільницею. Організаторка широкої революційної сітки: розвідниць, зв'язкових, пропагандистів, господарниць. Коли все українське населення із зони дії "Христі" було вивезене, Провід виробив їй документи на три різні прізвища, і вона повинна була легалізуватися. Лиха доля покерувала інакше. 15 листопада 1947 року польська розвідка арештує її при вході у будинок зв'язкової у Перемишлі. Далі допити, муки, страждання, але ні одного слова не сказала ворогові. Як згадано вище, вона знала всю революційну сітку підпілля. Ворог знав про неї все, або майже все. Не сказала. Це справжній український смолоскип, який яскраво освітлював темряву польського нашестя.
   Ольга Вітяк, "Оксана" - зв'язкова, розвідниця, господарниця, санітарка. Діяла на Закерзонні. Після відходу Основних сил УПА на терені залишилися бункери-шпиталі із раненими і хворими. Їх треба було кормити, доставляти ліки, бинти та різні необхідні речі.  

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39