Помста за рани серця сторінка 27

Шпиталі були досить далеко один від одного. Українського населення в терені не було. Десятки кілометрів порожні. Діставати їжу, ліки, гроші, одяг і інше треба було в поляків, які потім гналися за ними в повному розумінні того слова, як собаки з собаками.Спали вдень, діяли вночі. Вона залишилася з командиром "Круком", який став їй чоловіком. Якось настав час занести їжу і ліки в шпиталь-бункер, що знаходився під однією хатою в селі Малік. Хтось їх помітив і дав знати польській поліції.
В село прийшли вночі. Довго наглядали за криївкою-шпиталем, перш ніж там зайшли. Вийшли через якийсь час з шпиталю, як завжди, рішили переночувати в якій хаті, а вже рано-раненько йти в ліс. Як почало чуть-чуть світати, хтось постукав сильно в стіну, видно, автоматом,і почулася польська мова: "Хата оточена кількома перстенями, складайте зброю і здавайтеся." Як потім сказав господар, "Оксана" і "Крук" зрозуміли свою безвихідність, щоб довго не тягнути час, "Оксана" крикнула: "Стріляй, коханий!"    Він потягнув за гачок автомата - вона впала. Через кілька секунд вона поворухнулася і тихо крикнула: "Крук", добий мене!" Він повторив серію. Так закінчила своє життя одна із Орлиць повстанських рядів. Секція розтину тіла поляками показала, що вона була вагітною.То ж два життя одночасно пішли у вічність, не відчувши повноцінно радості материнства і дитинства.
   Сорока Катерина, дочка Федора і Ганни, із 1924 року з села Тарнавка коло Хирова. Член юнацтва ОУН з 1943 року. Член УЧХ, санітарка. Пройшла місцевий вишкіл. Зв'язкова, а з 1945 року - станична. Після виконання кількох сотень найрізноманітніших завдань літом 1948 року із естафетою і харчами пішла в ліс на зв'язок із кущовим "Горопко", Кокоць Михайло із села Поляна Хирівська. Після якогось часу почули, що до них хтось наближається. Встигли схопити зброю. "Горопко" та його охоронець Дохняк Дмитро, відстрілюючись, почали відступати. Аж коло села Волошиново вона була ранена. Прикривши її гіллям ялини, повстанці відступали далі. ЇЇ при помочі пограничних собак знайшли. Трохи підлікувавши в Старому Самборі, її почали допитувати. Було душно і слідчий відкрив вікно. Почав чогось ритися в шухлядах. Вона раптово схопилася з табуретки і останніми силами, переборюючи страшний біль, з розгону кинулася з вікна на бруківку. Слідчий з криком вискочив із кабінету і погнався сходами вниз із іншими енкаведистами, що кинулися в коридор на його крик. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39