Помста за рани серця сторінка 31

   В липні 1946 року в селі Дубрава на Івано-Франківщині банда енкаведистів напала на хату Олени Федорко. Енкаведисти кинули в хату три гранати, які важко поранили господиню і її дочку Зеню. Друга донька, Маруся, вхопила на руки ранену сестру та почала втікати на подвір'я. Тут догнали її бандити і закололи обох багнетами. Кинули всіх в хату, господарство ограбували і спалили. І це все за те, що Федорко не хотіла стати сексоткою.
   В лютому 1946 року в селі Рівна на Івано-Франківщині хотіли примусити голосувати стареньку бабцю Параску Войтович. Коли вона категорично відмовилася, її зв'язали, випровадили на кінець села та вирізали їй груди й статеві органи. Вона серед страшних мук померла.
   "Степова", родом полтавка, референт пропаганди у надрайоні, секретарка провідника "Роберта". Брала участь у бою під селом Ямна коло Бірчі, який тривав цілий день. Московські і польські большевики стягнули величезні сили, щоб знищити сотню "Чорного". Коло обіду на сотню рушили танки. Командир "Хрін" із базуки підірвав одного танка, а в скорому часі був поранений. Стрільці кинулися рятувати. А ворог сильно обстрілював цей віідтинок, щоб не допустити нікого до раненого. Чути команду відступати. Стрільці готуються відступати. "Степова" встидає їх: "Як можете кинути на полі бою раненого командира?" Кидає їм торбу, а сама кидається повзком до "Хріна". Хлопці випереджають її, прикриті вогнем із своїх скорострілів. Підповзши, лежачи, повстанці на коц перекочують "Хріна" і тягнуть до найближчого рова. Там інші стрільці, відступаючи, несуть "Хріна", а "Степова" опікується ним до відправки в шпиталь. Це той, спасенний "Степовою", "Хрін", який вбив польського генерала Сверчевського, замісника міністра "польської броні". На теренах Хирівського і Старосамбірського районів у 1947-1948 роках власноруч вбив кілька десятків московських бандитів.
   Алла Горська, українська героїня, замучена московськими катами на допитах на Тернопільщині, Володимира Фідик, член ОУН, вчителька, геройськи б'ючись з енкаведистами до останнього набою, загинула коло Бережан 24 серпня 1948 року. Таня Мирон, замордована на допитах в Бережанській тюрмі Також замордовані в Бережанах Ірина Різник, Оля Фортуна, Ганя Яцишин, не сказали московським бандитам ні слова. Надія Лучак,"Майборода", замучена садистами-сталінцями. Марійка Боднар кілька днів тяжко катована, а потім енкаведисти обклали її соломою і, зв'язану, живцем спалили. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39