Помста за рани серця сторінка 33

   Поведу тут трошки довшу розмову про підпільницю і боєвичку "Тетяну". Перейшовши кордон між Польщею і УРСР в рядах повстанців у відтинку "Маківка - 24" під командою командира "Хріна", "Тетяна" більше року воювала з большевиками на наших теренах. У відтинку виконувала роботу машиністки. Знайдіть у статті під титулом: "Вони стояли на стороні волі" місце, де описується її останній бій в Недільнянських лісах із бойовими друзями. Мужність, відвага, вміння знайти найобтимальніший вихід із важкого становища - це далеко не повний перелік її душевних властивостей.
   Бог наділив її неймовірною красою тіла і, напевно, ще більшою красою душі і серця. Большевицький полковник у далековид добре побачив це, і його цапина душа кричить, що має сили: "Не стрелять! Взять жівой! Дєвушка! Дєвушка! Здавайсь!" "Тетяна" також це, напевно, почула, усвідомила і використала цю обставину, щоб спасти пошту, архів, гроші та "Хріна" з друзями.
   Частина відділу з архівом, поштою і грішми відійшла на зв'язок з "Зовом", а "Тетяна" з деякими повстанцями відійшла на села Стару Сіль, Засадки, Фельштин, Конів, Буково і інші. Йшла осінь: дощі, холоднеча, а вони в безперервних рейдах, бо постійно потрапляли на большевицькі засідки, облави, переслідування. Досить часто відбувалися зачіпні бої з енкаведистами, щоб відв'язатися від них. В одному із таких боїв вкінці 1948 року Тетяна загинула. Переконаний, що така постать, як "Тетяна", не могла загинути, щоб не виявити перед смертю вмінь і навиків ведення повстанського бою, витримку, мужність, героїзм і самопожертву, бо, напевно, когось прикривала автоматними чергами, даючи відступити друзям. Хто може нам розповісти про останні хвилини життя героїні?
   Напевно, командир енкаведистів, розлючений завзяттям повстанців і смертю декількох московських вбивць, підбігає до трупа "Тетяни" і брудним кірзаком грубою московською силою штовхає труп, а той ще спливає святою кров'ю. З губ, на перекошеному від люті обличчі, злітають безмірно грубі слова большевика на адресу Орлиці. Перекинувши ногою труп, большевик сприймає зорово і усвідомлює розумом красу тіла боєвички, і це його ще більше дратує, лютить. В безпомічній люті, а сатана чим більшу красу бачить, тим лютіше веде боротьбу проти неї, так і він із злобою грубими словами ображає вже мертве тіло дівчини.  
   Відомо, хто породив цю Красу, Ніжність і Велич. Як доглядала і викохувала її мати для радості чоловіка, дітей, нації і Бога. А стала вона жертвою для знущань московського большевика. Навіть не можемо віднайти місця захоронення Лебідки. Відомо тільки, що між селами Буково і Биличі. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39