Помста за рани серця сторінка 37

   Милі, дорогі нашому серцю подруги повстанців, матері героїв ОУН-УПА несли в найпотаємніших глибинах серця і душі незнищиму віками ідею українського традинаціоналізму. Щось, що не піддається аналізу розуму, сприйманню, а тим більше науковому поясненню, переходячи із покоління в покоління в душу, серце і кров вічну, властиву тільки їм, матерям і Ладам, властивість оберегу традиції трипільців, аріїв, сколотів, антів, українців. Найстрашніші вихори життєвого буття, що їх несли для нас обри, перси, готи, монголи, росіяни та десятки інших зайд , не змогли знищити того щось, що постійно випромінювало з глибин серця тривкі традиції, почуття близькості роду, крові. Саме в тих най-найглибших площинах чи сферах, найдрібніших, до несприймання мізерних сутностях життя, торкається Господь, передаючи через них нам, а ми й є середовищем цієї сутності, одержуємо через материнство і батьківство із роду в рід, з покоління в покоління неоціненні скарби у всіх проявах нашого життя.
   Нестерпний біль серця і в скронях пронизує моє тіло через усвідомлення того, що так легко, на сучасну пору, зрікаємося свого, відчужуємося, по суті, від себе. Бо відрафіновані, скристалізовані родові, племінні, народні, національні карби - властивості в тих найглибинніших сферах чи площинах життя взбурюються, каламутяться, забруднюються, змішуються, замулюються. Цей, так званий процес асиміляції, який тривав десятки тисяч років, не зміг суттєво змінити особливості трипільців, аріїв, сколотів, антів, українців. Аж десь за останні 20-30 років він проходив надзвичайно швидко, знищуючи нашу ментальність. Катрусі стають Катямі, Марусі - Машамі, Ганусі - Анямі, Михайли - Мішамі і так далі. Цей процес проходив і проходить без винятку у всіх формах, змісті і проявах нашого життя, і так сильно, що за словами Шевченка стаємо "... і ми не ми, і я не я...".
   Оскільки мова тут йде про кращу половину роду людського, то ж згадаємо тут наших пра-праматерів і бабусь як берегинь сім'ї, роду, народу, нації. Ще по сьогодення наші люди кажуть, що жінка "тримає три вугли хати". Десятками тисяч років складалася психіка жінки-українки і, напевно, з тих часів, коли вона була повною господинею роду - матріархат. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39