Трагедія, як причина помилки розвідки сторінка 3

   Вернуся до діяльності баншусів і їх керівника Ляуфа. Ляуф був високий на зріст і досить кругленький. Ходив завжди в чоботях із штивними холявами і високими зап'ятками, так звані офіцерки. Здавалося, що він ніколи не розлучався із великою та добре видресированою вівчаркою, яку водив на ремінці. Деякі люди ще й по сьогодні згадують, що він ніби ніколи не сідав до снідання, поки когось або щось не вбив. Найчастіше жида, кота чи пса, а то й птаха. Це був ніби гібрид польського стерв'ятника-шакала і німецького кровожерливого бюргера-крокодила. Майже кожного дня він із жандармами ловив в поїзді дівчат, які йому подобалися, вночі насилував, а потім стріляв ззаду в голову. Те, що люди бачили і знали, називають цифру не менше п'ятдесяти душ. Мав на службі конюхом якогось Сабару, якому доручав ці трупи вивозити на жидівський цвинтар. Той ці трупи роздягав, закопував, а пізніше награбоване продавав. Ляуф майже кожного дня стріляв жида, а то й по кілька.
   Цього німецького людожера віришили вбити підпільники і повстанці. Підпіллям і УНС в Хирівському оунівсько-унівському повіті керував Босак Іван із села Буньковичі "Орест". Багато про діяльність німців він знав через Шалька, але того було замало. "Орест" із допомогою підпілля влаштував у баншуси шофером підпілъника Кухту Ярослава "Лютого" з 1918 року народження, родом із Хирова.
   Підпіллю стало відомо, що Ляуф має бути на весіллі у Вуйціків. Вуйціка дочка виходила заміж за коменданта баншусів із вже забутого людьми містечка, а Ляуф був його кращим товаришем. Самою підготовкою акції "Орест" вже не керував, бо саме в той час пішов на підвищення - окружним Стрийської округи. Було зроблено ніби точну розвідку про місце, час та персональний склад гостей весілля. Відповідною естафетою через станичного Івана Шандровича "Лисого" естафета була доставлена до села Бандрів, де "Буревій", який замінив на посту повітового "Ореста", дав дозвіл на проведення акції. Була підібрана група повстанців десь біля тридцяти чоловік і спрямована у відповідний час в місце акції. Весілля дійсно почалося в зазначений день в червні 1943 року. Будинок, в якому відбулося весілля, є і по сьогодні в Хирові на вулиці Січових Стрілъців зразу ж біля каплички.
   Кілька фір, запряжених гарними кіньми, повезли молодих і гостей до костела. Коні і фіри були рясно прикрашені червоними маками. Вже після кровавого весілля люди згадали ці кровавого кольору квіти, свічку, яка загасла в костелі і інші прикмети, які вказували на нещастя. Адже весілля - це радість, молоді і гості веселилися і не думали про щось лихе. Коло четвертої години більшість гостей вже прибуло, почалося весілля. Перед самим його початком прибув і Ляуф із старшинами і підстаршинами Хирівської баншус поліції, десь п'ять, шість чоловік. 

1 2 3 4 5 6 7