Трагедія, як причина помилки розвідки сторінка 7

   Але хочу дещо полемізувати про описану акцію в плані моральному і етичному. Майже все населення Хирова і всіх дальніх і ближчих сіл навколо Хирова сприйняли ту акцію, ніби подвійно. Відкрито і скрито кожен осібно чи із співрозмовниками радів за успіхи повстанців, радів за помщені наші кривди як за польської дійсності, так і від поляків фольксдойчерів, що майже повністю складали баншус із монстром Ляуфом. З другої сторони, люди, налякані такою великою кількістю жертв і ранених, затаївши подих, із страху перед Богом, що там було багато цивільного польського населення і навітъ п'ять українців, відчули моральне незадоволення. Хоча й розуміли, що кожний поляк в якийсь спосіб винен у нашому національному безголів'ї і пануванні серед народу рабської психологіі. Багато людей розуміли, що повстанці не ставили перед собою мету знищити поляків, як інородців. Вони ставили перед собою завдання знищити тих, які безпосередньо були винні за наші болі і муки, але сталося так, як сталося. Ми, українці, несли і будемо нести перед Богом відповідальність за ці жертви, бо повстанці діяли в інтересах нації за нашу волю і державність.
   Джерелом відомостей про описану акцію стали розповіді Єдлінської Уляни з 1923 року, Єдлінського Ореста з 1928 року - стриєчні брати яких були вбиті на весіллі, Чуквінський Антон з 1927 року, Лютик Максим з 1927 року - перший сусід Вуйціка та інші. 

1 2 3 4 5 6 7