Московські людолови сторінка 3

   Приблизно в такому стані було село і люди перед приходом московських людоловів. Слово "людолови" не є стилістичним перебільшенням чи окрасою тексту, бо й воно не може в собі вмістити всю об'ємність людоловства большевиків. Роблячи облави і засідки не тільки на окремі господарства чи групи господарств, але й ціле село, ловлячи десятками людей, які в більшості випадків вже не поверталися до рідного гнізда. Такі людоловські вояжі москалі робили по всіх селах Галичини вдень і вночі. Робили їх, коли збирали зернові контингенти, податки, позики, коли вивозили куркулів, родичів підпільників і повстанців. Для кожного села вони мали підготовлені наперед списки, кого мали арештувати і вивозити. Така ж доля спіткала і людей села Лібухова. Як завжди в таких випадках робили москалі, день перед облавою повідомляли або збирали в районний комітет партії всіх кервників установ району і повідомляли, що завтра їдуть вивозити людей. В даному випадку в село Лібухову. Зібравши більше тридцяти чоловік людоловів, листопадового ранку 1944 року виїхали саньми, фірами і автомобілями в Лібухову. Серед людоловів був і голова міста Хирова, бувший капітан Максімов, що відзначався особливою злістю, нервовістю та жорстокістю. Навіть друзі не любили його за злий, сварливий характер.
   Село і вся навколишня місцевість ніби заснула після довгої весни, літа і осені. Кілька, ще досить слабих морозів, скували землю, а із неба посипав дрібненький, сухий і на вигляд дуже ніжний сніжок. Всі рослини вкрилися памороззю, яка міріадами найдрібніших краплинок, замерзши, як діамантами, вкрила все навкруги. А ці міріади діамантів, як кожушина для рослин, коли змінювався кут падіння променів сонця, вигравала небаченої краси блискучо-білими блисками, викликаючи в серцях і розумі людей дивовижні почуття таємничості Господнього створіння.
   Ліс ніби замріяно мовчав і потаємно тішився своєю перевагою над іншими рослинами, що залишився вкритий глицею, яку так дивовижно прикрасив сніжок і морозець. І ні найменшого поруху лісу, кущів і зсохлих трав. До болю серця відчувався неусвідомлений людиною дивовижний спокій. Цей надглибинний спокій вражав і лякав людей, насторожував все навкруги. Старі вояки, фронтові поети і письменники безліч разів намагалися розказати і описати той таємничий спокій перед битвою. 

1 2 3 4 5 6 7 8