Московські людолови сторінка 6

Повстанці дали йому псевдо "Павло", і коли Рузю тягнули до саней, він підняв МГ- 42, прицілився і хотів побити людоловів, але кулемет "заїло". Кинувши його, взяв у друга кріса з оптичним прицілом і вистрілив Максімову у самісіньке переднісся. Після того він довго не побув на наших теренах, бо його не задовільняла оборонна тактика акцій УПА, і він в одній із рейдуючих сотень пішов на Закерзоння. Дальша доля його невідома. Коли Рузя підбігла до них, саме "Павло" порадив їй втікати в інші села, бо за годину чи дві тут буде повно "русіш".
   Так воно і сталося. Телефон "почервонів" від безперервних дзвінків, якими енкаведисти викликували пограничні відділи із Смільниці, Стар'яви і Добромиля. Трохи більше як за годину в Лібухову прибуло кілька сотень війська, яке оточило весь масив лісу над Лібуховою. Але все було даремно. На слід повстанців і Терлецької Рузі вони не натрапили. Рузя ще довго, кілька років, скривалася між людьми Волошинова, Росіх, Нанови, Стебника і інших. До речі, вона була родом із села Росохи.
   Подумаймо, що сталося б сьогодні з такою людиною. Її видали б за кілька не то що днів, а годин. Є можливість задуматися над тим, що москалі-большевики зробили з душами нашого народу. Перетворили стійкі, витривалі, готові до всякого терпіння душі у ковбасяні, у душі, подібні на грошову калитку.
   Розлючені великою невдачею, московські людолови накинулися на село, як хижий звір на серну. Кожна хата була піддана великому обшуку і грабунку. Хату Терлецької Рузі оточили великими силами і почали у всіх будовах і навколо будов рити, бо колишній упіст Юда Іван доніс їм, що там є криївка. Після довгого риття і проштрикування всього шомполами і штиками не знайшли нічого. Але Юда наполягав, що він був у цій криївці. Тоді вони повторно ще усердніше почали рити і все-таки знайшли її. В криївці людей не було, вона була повністю заповнена продуктами для повстанців: топленим маслом, солониною, мукою, крупою, виндзеним м'ясом та інше. Після того, як все забрали, хату підпалили, а Терлецьку Катерину взяли за руки і ноги й кинули у вогонь. Не поміг плач і просьби невинної в нічому жертви. Поступово крик відчаю і болю замовк. Попробуйте Ви тепер, читачі, піднайти слово, яке б могло хоч якось оцінити і охарактеризувати вчинки московського ката, за якими ще досить багато людей і понині на Галичині ллють крокодилячі сльози. 

1 2 3 4 5 6 7 8