Подвиг і зрада поруч йшли сторінка 8

   Після уколів Стефа прийшла до пам'яті і спитала: "Що з рукою?" Арутіна відповіла, щоб почекати завтра до ранку і, якщо буде погано, руку треба буде відрізати. Дівчина і мати почали плакати, просячи всілякої допомоги в фельдшерки. Та пообіцяла, що ввечері прийде знову, дасть уколи і перев'яже рани. Так і зробила. А на другий день дівчина ніби ожила, температура спала майже до нормальної, рана на нозі почала затягатися, а пухлина майже зовсім зійшла. Рука стала менше боліти. Фельдшерка порадила матері накопати кореня гав'язу і щодня відпарювати у відварі з вивару кореня хвору руку, а пальцями і рукою постійно рухати. Через два тижні дівчина вже ходила, залишилася жити, але перебувати на цій квартирі далі було небезпечно і її відправили в село Смільницю закінчувати лікування.
   Тут вона лікує руку і продовжує роботу зв'язкової; рука, хоч і з болем, почала згинатися і розгинатися в лікті, а пальцями володіла майже добре. В домі, де перебувала в селі Смільниця, в час Різдв'яних Свят 1950 року, її несподівано відвідав брат "Левко". Скільки то було радості для обох від цієї зустрічі! Брат розумів, що у випадку провалу Стефу чекає тюрма і страшні катування, тому заздалегідь, будучи на теренах Польщі, виробив для сестри документи польської громадянки, а потім хотів вислати її далі за кордон. Показав їй ці документи. Послав її з естафетами в село Велику Сушицю і Стар'яву. Сказав, що має виконати ще одне завдання і потім підуть в Польщу. Востаннє вона бачила брата 15 або 16 лютого 1950 року. Про трагічну, а по-свойому геройську смерть брата розказали Стефі хлопці з УПА, що спеціально для цього прийшли до неї.
   Через кілька тижнів на слід Стефи натрапили енкаведисти, заарештували, відправили в Хирів. Кілька місяців її допитували, але за браком фактів випустили і з батьками вивезли на Урал без права повернення на Україну. Після звільнення із заслання Стефа вийшла заміж за односельчанина і поселилася жити в Херсонській області в селі Зеленівка, де проживає і по сьогодення. Вона час від часу приїжджає в рідне село і відвідує свою спасительку Арутінку в Стар'яві*. А які теплі спогади вона береже про неї, бо дійсно вчинки фельдшерки-східнячки Арутіної в той страхітливий час були свідомою самопожертвою і героїзмом. Вона вийшла заміж за стар'явського хлопця Кравчишина, мала сім'ю і доживала віку в теплі і ласці, яку отримувала не тільки від сім'ї, але й від людей, що віддячили їй тією ж теплотою серця.
_________________________________
*Арутіна померла в лютому 2000 року.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10