Ціна зради сторінка 2

   Весна 1947 року була дуже рання. Сніг набрякав водою, а решта води проникала в землю, бо земля під снігом не була замерзлою. Вкінці лютого в криївці із повали і стін капала і стікала каплями вода. А вже в перших числа березня капати стало так інтенсивно, що в криївці майже не було сухого місця. Всі речі були мокрі, хлопці сильно мерзли, кашляли. Вода із криївки слабо просякала вглиб, і повстанці, як качки, ногами хлюпали по воді. Після однієї безсонної ночі кущовий сказав: "Цієї ночі, що прийде, лишаємо криївку і йдемо в село". До речі, десь 600-700 метрів від їхньої криївки був так званий в народі Гліків потік, який займав коло одного гектара землі. Він утворював на схилі гори ніби рівнобедрений трикутник, по сторонах якого протікали два потічки, утворені джерелами. В тому-то потоці було дві криївки, одна велика, добротна, через яку йшла протічна вода і криївка мала добру вентиляцію. В селі і коло села було ще три криївки і ні одна із них не була викрита чи продана сексотниками. Аж у 60-70 роках по старості самі зруйнувалися і завалилися. Але вернемося до продовження історії. Отже, як тільки добре стемніло, хлопці залишили криївку. Сидячи останній день в криївці, перед повстанцями стало у всій гостроті питання, де пробути два місяці до повного потепління. Обговорювали різні варіанти, хоч кущовий із оголошенням свого рішення мовчав. Лише, залишивши криївку, оголосив хлопцям: "Йдемо до Шандровича Осипа". Повстанці добре знали цю хату і господаря, бо були там багато разів. Тут їх кущовий найчастіше зустрічався із своєю дружиною, яка приносила або приводила їх дочку, яка народилася в 1942 році. Доречно згадати, що дружина "Залізняка" живе і по сьогодні в місті Хирові під прізвищем Гермак Марія, а дочка вийшла заміж в Сибірі за сина українського каторжника і далі там проживає. Майже щороку приїжджає з дітьми відвідати маму, а діти бабцю. Попереду йшов "Лис", якому в той час не виповнилося ще й 18 років, далі "Залізняк", а позаду "Вивірка". Дійшли до хати Шандровича Осипа за 15-20 хвилин. Адже від криївки вона була на віддалі приблизно одного кілометра. Тут просиділи рівно один тиждень, рушили по зв'язку до хати Форналь Михайлини, яка була дружиною надрайонового СБ "Соколенка", вбитого 12 травня 1949 року в селі Конів. І далі по зв'язку прийшли до Тритяка Василя, вуличне прізвисько "Бомцьо". Звідси "Залізняк" послав Тритяка до хати рідної сестри Насті, яка була замужем за Пестряком. Тритяк повідомив Настю, що брат прийде вночі до неї, щоб не боялася. Настя завжди була настороженою, бо 50-60 метрів від неї жили дві сестри Піндюх, які на той час мали славу "добрих" сексоток, і кожної ночі залишали хату і йшли ночувати в Хирів до добре знайомих, таких, як самі. 

1 2 3 4 5 6 7 8