Ціна зради сторінка 3

І так вночі з 19 на 20 березня Іван із друзями прибули до хати Насті. Це було із середи на четвер. В четвер дуже рано Насті чоловік вийшов, одягнувся і пішов до поїзду, який від'їжджав о 6 годині на Самбір. В Самборі кожного четверга відбувався великий ярмарок, а він був його незмінним учасником, хоч у безпосередній торгівлі участі майже не брав. Після закінчення ярмарку він пішов на залізничну станцію їхати назад додому поїздом. Десь через дві або більше години він прийшов до хати людини, яка жила в Самборі, а сама була народженням із села Буньковичі. Людей здивувало, чому він повернувся. Пестряк пояснив їм, що через зіпсуття паровоза поїзд Самбір-Стар'ява не поїде. А заміняти іншого паровоза вони не мають. Всі, хто це чув, повірили, повірили Франкові ті, до яких він прийшов. Вже значно пізніше старожили, які пам'ятали добре ще австрійські часи, не пригадували собі такого випадку. Поїзди завжди їздили регулярно і в час Першої світової війни, і в час українсько-польської 1918-1920 років. Так було і в час Другої світової війни. Це був унікальний, єдиний випадок до того часу і після нього, коли поїзд із Самбора на Хирів не був відправлений.Але повернемось до події у Буньковичах. 20 березня, як тільки трохи смерклося, до хати Насті постукав сусід Стиранка Михайло із 1920 року народження, колишній остарбайтер, якого, "визволивши", більшовики в Німеччині змусили служити у війську. І тільки восени 1946 року він був демобілізований.
   Постукав у двері, Настя спитала, хто стукає, хоч бачила з хати, хто йде. Впустила сусіда до хати, а той, побачивши хлопців, як курять, звернув їм увагу, що треба хоч заслонити вікна. Побувши там коло години, Стиранка пішов додому. Коло хати стояла невелика стайня, попри яку йому треба було йти. Раптово йому закрило подих, бо чуть збоку себе коло стайні він побачив двох енкаведистів за кулеметом. Трохи далі він побачив ще кулемет із енкаведистами. Не повертаючи голови, ледь живий помало йшов додому. Дорога в кілька десятків метрів здалася йому багатокілометровою. Прийшовши додому, ніби паралізований і онімілий, впав на ліжко. Йому відібрало мову і здатність мислити. Але такий стан довго не тривав, бо у вікно постукали. Домашні спитали, хто. Той їм відповів, що оперуповноважений Назаров. Того енкаведистського деспота знали у всіх навколишніх селах. Відкрили двері і до хати увійшло кілька енкаведистів. Наказали йти йому з ними. На подвір'ї йому сказали йти попереду них знову до хати Насті і наказали стукати у двері, щоб хтось відкрив їм. Очевидно, вони хотіли через двері увірватися в хату. Стиранка йшов ніби зробленими з вати ногами, а говорив не своїм голосом.  

1 2 3 4 5 6 7 8