Наші жертви не були даремними (спогади в'язня московських таборів Євгенії Товарницької)

       Народилась я, Товарницька Єва Миколаївна, в 1927 році в селі Товарна Добромильського району Дрогобицької області. В селі нас більше називали Чернецькими, бо наш рід походив із села Букова із Чернецьких. Мій недалекий родич із Букови під псевдом "Лис" був легендарною постаттю на весь Добромильський район у війську УПА. Його кегебісти називали "Невловимий". Своєю енергією і діяльністю він наводив жах на кегебістів не один рік. Все-таки його кегебісти вислідили і вбили в селі Конів. Вислідили також криївки в Коневі, де скривалася його дружина і сестра. Коли кегебісти почали стукати в криївку і кричати: "Открой, бандеровка!", то його дружина з пістолета вистрелила у голову братовій, а потім і собі. Правда, вона братову важко поранила, і вона вижила. Так гинули майже всі наші героїні-жінки і дівчата, що найбільше озлоблювало большевиків. На тому місці, де загинув "Лис", конівчани висипали могилу і постійно на ній майорить синьо-жовтий прапор, в час свят ставлять букети квітів. Про таких героїв не повинна загинути світла пам'ять.
       Пам'ятайте про них, наші діти і внуки!
       Сім'я наша була досить велика: дідусь Чернецький Микола, батько Товарницький Микола, мама, сестра Катерина, брати Іван та Мирон і я, Єва. Наше життя і дальша доля були дуже зв'язані із сільським кооперативом та Просвітою, які належали українській спілці. Хата завжди була повна людей, які вели постійно бесіди про політику, історію нашого народу, і це мало визначальний вплив на наше виховання. В Просвіті, у нашому домі проводився церковний хор. Я була учасницею цього хору з дуже молодих років. Так що в нашій хаті було дуже сприятливе середовище для національного і релігійного виховання. А коли прийшли окупанти, "брати-визволителі", то вони нашу сім'ю зразу взяли на спеціальний облік. Коли в наших краях створилися відділи УПА, а ми їх більше називали хлопцями з УПА, народ тільки й мав тоді мови, де і коли були хлопці та кого і де вбили. Їм треба було багато допомагати у зв'язках з іншими селами по збиранню харчів, одягу, взуття та інше. До цієї роботи вони включали нас, юних дівчат і хлопців. Особисто я не давала урочистої клятви чи присяги, але постійно була зв'язковою. 

    1 2 3 4 5 6 7 8 9