Ціна зради сторінка 5

Коли почало зоріти, енкаведисти почули окремі вистріли в хаті. Зрозуміли, що повстанці пострілялися. Для більшої безпеки пустили із кількох кулеметів черги по вікнах і дверях, в хату кинули гранату. Повстанці мовчали. Тоді енкаведисти розбили двері і увірвалися в хату, першим зобов'язали йти Стиранку Михайла. В хаті лежало три трупи, стікали кров'ю. Під кухнею ще був вогонь і повно попелу з паперу та шкіри. Повстанці спалили все, а гроші, певно, погано горіли і їх подерли на дрібненькі шматочки. За даними енкаведистів мало бути 4 трупи. Офіцери наказали солдатам все перерити і шукати четвертого. Одні полізли на стрих, другі по інших кімнатах, а деякі у півницю, що була під хатою. В скорому часі звідти витягнули живого повстанця, Дохняка Миколу, "Вивірку". Інші енкаведисти через сільського голову взяли коні у сусідів, погрузили на віз трьох трупів. При дотику до тіла Насті вона ніби застогнала і порухалася. Все-таки її кинули наверх інших тіл, сіли на неї верхи і рушили в Хирів. Люди, що зійшлися, зігнані енкаведистами, просили добити її. Ті відмовилися.
   Довезли до будинку НКВД, трупи скинули на гноярню коло конюшні. Настя ще кілька годин стогнала, не приходячи до пам'яті, і робила спробу навіть встати. Їх везли із Бунькович в Хирів в той час, коли діти йшли до школи. Я з братом Орестом, із 1930 року народження, і старшою сестрою Наталкою, з 1929 року, також йшли до школи і бачили, що їх везли. Побачив нас і впізнав також і "Вивірка", який ще два чи три тижні тому востаннє був у нашій хаті, залишивши криївку. Він нас добре знав. Опустив голову, ніби щось винен, і більше не розглядався. На возі їхав і Стиранка Михайло, якого енкаведисти везли на допит. В часі, коли складали тіла на фіру, Стиранка хотів сказати "Вивірці" кілька слів, не вдалося. Лише на фірі він встиг тихенько сказати: "Скажи, що Ти не видів мене". На допитах він так і стверджував, що коли Стиранка стукав, як смерклося, вони повтікали у другу кімнату, а він був без зброї і втік аж у третю кімнату, і Стиранка нікого не бачив, а сидів тільки з Настею. Може тому, що Стиранка за німецької дійсності був у Німеччині як остарбайтер, а потім рік служив у російському війську. Чи, може, тому, що завжди був осторонь всякого громадського і політичного життя, йому повірили і через кілька днів випустили. По сьогоднішній день залишається загадкою, де дів зброю "Вивірка". На допитах доводив, що його насилу водили без зброї і він виконував всякі господарські роботи. Переконливо доведено і відомо, що "Вивірка" не був зрадником. Перш за все він міг продати Стиранку. Міг продати інші родини, де був після залишення криївки. Не кажучи про те, що знав всіх людей в Буньковичах, Заріччю, Стар'яві та інших селах, які їм допомагали. Знав зв'язкових, станичних і інші факти. В нашому селі не потерпів ніхто після його арешту.  

1 2 3 4 5 6 7 8