Ціна зради сторінка 6

   Як згадує Стиранка, в сінях недалеко дверей, лежала Настя з пробитою головою, з якої стікала кров. Він добре бачив і пам'ятає рану на середині чола, яка була зроблена кулею від рикошету і вдарила всією довжиною, пробивши чоло. Пам'ятає, як вона зробила дві спроби встати, стогнучи, але не приходячи до пам'яті. Крім глухого стогону, ніяких звуків не випускала. Своїми руками положив її на віз. Виніс також Дохняка Володимира "Лиса" з пробитою головою. Труп "Залізняка" лежав трохи дальше інших з пробитою скронею, з якої стікала кров. Коло коліна нога була майже відірвана від вибуху гранати. Це тими гранатами, які були вкинені в хату після бою. "Вивірка", повернувшись із таборів, а вірніше приїхавши у відпустку, бо в Сибіру оженився і там жив, розказував Стиранці таку історію, а Стиранку він добре знав, бо був також остарбайтером: в Німеччині час від часу там з ним зустрічався. Тільки Стиранка "добровольцем" був забраний у російську армію, а Дахняку вдалося із Німеччини втікнути і зразу ж пішов в УПА . А історія його була така.
   Коли Настя лежала, як йому здавалося, вбитою, вистрілив в себе "Лис". "Залізняк", час від часу стріляючи, нагадав, що треба все кінчати. Документи і все інше було спалено, треба кінчати з життям. "Вивірці" стало трохи страшнувато, і він скочив до комори, поліз на стрих і через двері в фаціяті, які відкрив і побачив, що під ними ніхто не стоїть. Навколо хати стояв невимовний шум і стрілянина. В хаті вибухали гранати. Протиснувся через двері, скочив на землю і побіг, пригинаючись, в напрямку до хати Стиранки. Його помітили і почали за ним стріляти. Раптом почув сильний біль у лівому рамені і теплу кров на тілі. Встиг від себе кинути автомат. Через кілька секунд на нього накинулися енкаведисти, зв'язали, відвели до будинку Насті і кинули до пивниці. А вкінці всієї операції його звідти витягли. Про достовірність цієї історії нам не розкажуть навіть і енкаведистські архіви, якщо колись будемо мати доступ до них. Вже зовсім недавно мені розказувала людина, якій цього 1998 року мине 78 років і яка хоче бути інкогніто, що Пестряк заплатив майору Воронову, начальнику Хирівського НКВД гроші, щоб хати його не палив. Люди добре пам'ятають, що Пестряк після того часу ні одного дня не був тверезий аж до смерті. Я нічого категорично не стверджую, бо не маю на це юридично-правового, морального і громадського права, але й не заперечую буквально нічого. 

1 2 3 4 5 6 7 8