Ціна зради сторінка 8

   Вернуся тепер до історії з "Вивіркою". Всі люди переконані в тому, що він не міг бути в найменшій мірі зв'язаний з описаною зрадою. Стиранка Михайло, на очах якого відбувалися всі ці події, і по сьогодні не може пояснити, де дів зрою "Вивірка", хоча після повернення він його про це питав. Також не може пояснити, як опинився "Вивірка" біля його хати ранений, як його потім витягали з пивниці. А на допитах сказав так, як просив Стиранка. Я не фанатик і потенційний містик, але дуже люлю прислухатися до думки старших людей. А старші люди завжди були переконані в тому, що, якщо ти маєш біду, то шукай їй причину у порушенні Божих Заповідей. Теперішні люди пояснюють це невезінням, збігом обставин, випадковістю і т.д. Ми не шукаємо зв'язку між злочинами і карою, і цим самим ми залишаємо місце пустоті. А майже аксіомне твердження вчених говорить, що природа пустоти не терпить. А веду це до того, що в розмові із старшими людьми неодноразово чув, що "Вивірка" в житті був ніби багато караний після описаної події. Після покарання оженився в Сибіру із такою ж каторжницею, як і сам, із Івано-Франківщини. Мав двох синів - Миколу і Славка. Але зрадив другу по боротьбі і шлюбу, виславши жінку із дітьми жити в село Велику Сушицю в батьківську хату, а сам оженився вдруге. Там досить скоро помер. Син Микола на сам Святий вечір йшов із Хирова додому, помер у 20-літньому віці на дорозі на інфаркт. Другий син Славко відзначається хіба що алкоголізмом, а мати доживає віку в горі, яке завдають не чужі, а свої. Отака та історія, і ми, люди, не в силі її пояснити. Схиляймо голови перед мертвими, що вмерли в боях за волю України. Цураймося, відчужуймося і гидуймо тими, хто нам приніс стільки горя. 

1 2 3 4 5 6 7 8